Помилка Олексія Алексєєва

— Так, але це припущення, висловлене мовою математики, незрівнянно підсилено, принаймні тепер стає яснішою причина, чому так часто трапляються подвійні зірки. Гадаю, що теорія, яку створив Алексєєв, принесе ще дуже й дуже багато цікавого. Він буквально все передбачив…

— Не все! — раптом голосно сказав Топанов і ступив на середину кімнати. — Ні, не все передбачив Алексєєв! Він не передбачив життя! Так, друзі, він багато, я вірю вам, знайшов і використав, передбачив і з’ясував, але він не врахував головного… Не просто зародки зірок ми фотографуємо і спостерігаємо щодня! Це не просто зліпок, модель галактики. Так, так! Це набагато більше. Це справжня галактика! Справжня!.. Навколо мікроскопічних зірок обертаються такі ж мікроскопічні планети. Очевидно, зорі ці такі ж великі, якщо їх порівняти з атомами, з яких вони складаються, як і в нашому світі, а на незліченних планетах цих незліченних зірок є життя, є розумні істоти… І якщо наше Сонце разом з усіма планетами обертається в загальному зоряному потоці навколо центральної частини Галактики Молочного Шляху, якщо наша старенька Земля зробила лише десять-п’ятнадцять обертів, то галактика Алексєєва здійснила щонайменше чотириста обертів навколо своєї осі: адже вона обертається тричі за добу. А це означає, що над нами пролітає світ, світ, сповнений живого вогню, проносяться мільярди планет, а на них люди, саме люди, адже багато в цьому світі подібного до нашого. Вони вже пройшли те, що маємо здійснити ми у майбутні століття. Розсіяне по окремих планетах людство встигло згуртуватися в одне чудесне могутнє ціле… І коли Алексєєв надіслав сигнал, що мав припинити дослід, у нього й на думці не було, що він підняв руку над цілим світом, світом, який випередив нас у своєму розвитку на мільярди років! Алексєєв про те не знав, не здогадувався. Авжеж, він міг, звичайно, міг припинити цей дослід на самому початку, та коли закрутилися сяючі гілки галактики, коли в тому світі минули мільярди літ, було вже пізно. Світ, що його створив Алексєєв із своїми співробітниками, став сильнішим за нас, і в мить, коли було надіслано сигнал, що спричинив би розпад цього все ще загадкового колеса кінехрона, вони вже зуміли, очевидно спільними зусиллями, захиститись. Дуже можливо, що вони знали таємницю прискорювача часу, можливо, вони багато знають і про нас… Так, вони захистились, вони відповіли, і лабораторія Алексєєва перетворилась на непроникний кришталевий зливок. Це життя, рішуче й розумне, безмежно сміливе й могутнє, зберегло “цяточки-зірочки”. Це життя, а йому ніщо не страшне!

— Але даруйте! — вигукнув Леднєв. — Даруйте! Адже було надіслано сигнал, що тривав кілька мікросекунд, мільйонних часток секунди!