Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Взагалі відносини населення Лівобережжя зі степовими кочовиками були здебільшого мирними, принаймні до другої половини IV ст. до н. е. Саме Лісостепове Лівобережжя було в IV ст. до н. е. головним торговельним партнером Боспору. Відповідно й античний імпорт надходив — через Боспор — до племен Лівобережжя в більшому обсязі, ніж на другий берег Дніпра. Велике значення мали лівобережні ремісницькі центри, особливо ті, що спеціалізувалися на виготовленні таких необхідних кочовикам металевих виробів з привізної сировини та металевого брухту.

Лівобережжя мало мережу торговельних шляхів, з яких головним був Муравський шлях (він існував, певно, і в ті часи), що йшов з Криму через Степ, межиріччя Ворскли та Сіверського Дінця до сучасної Тули[255] з відгалуженнями у початковій частині. Одночасно цими шляхами здійснювалися військові набіги, тому поселення й городища частіше споруджувалися осторонь ниx. Головний торговельний осередок Лівобережжя — Більське городище — було захищене з боку шляху двома городищами, одне з яких зазнало нападу на порубіжжі VI—V ст. до н. е., а потім, наприкінці IV ст. до н. е., було зруйноване. Тоді загинула значна частина його населення[256]. Наприкінці V ст. до н. е. підступи до Нільського городища були прикриті додатковими укріпленнями[257].

Помітнішим стає соціальне розшарування населення. У похованнях в значній кількості з'являються золоті прикраси. Насипи курганів IV ст. до н. е. інколи сягають 10 і 13,5 м заввишки. Але й найбагатші поховання не можуть рівнятися багатством поховального інвентаря і монументальністю курганів з «царями» степових скіфів.

На численних селищах та городищах Лівобережжя життя не припиняється аж до третьої чверті IV ст. до н. ем коли починається занепад Скіфії. Окрім економічних та екологічних причин (див. гл. 3) можна також припустити посилення тиску з боку кочовиків, яке відчувалося насамперед на східному порубіжжі Скіфії. Саме в цей час спостерігається нестабільність у східній частині степового світу внаслідок протистояння скіфів і нових кочовиків зі сходу[258]. Суто скіфське поховання в катакомбі кінця IV ст. до н. е. відкрито навіть на території Більського городища[259].

Наприкінці IV — у ІІІ ст. до н. е. різко скорочується кількість населення в межиріччі Дніпра й Дону. Можливо, виходячи з повідомлень античних авторів, саме в IV ст. до н. е. відбуваються міграції деяких лісостепових племен на Кавказ, у пониззя Південного Бугу та Дунаю[260].

Суттєві зміни відбулися в басейні Сейму. У V ст. до н. е. племена юхнівської культури (фінно-угри, або балти) починають витискувати місцеве скіфоїдне населення і цілком захоплюють Посейм'я в IV ст. до н. е.[261]. Інколи на городищах простежуються сліди пожеж, певно, внаслідок військових сутичок. Очевидно, переміщення юхнівців в Лісостеп спричинилося послабленням Скіфії.

Терасовий Лісостеп. Цей рівнинний коридор Придніпровської низини, що простягався вздовж лівого берега Дніпра, принаймні до рубежів Полісся, був освоєний вихідцями з Правобережжя ще в передскіфські часи. Наприкінці VII — на початку VI ст. до н. е., тут, як і в інших регіонах Лісостепу, виникли нові поселення та укріплені городища, що було пов'язано із загрозою з боку Степу. Кочові скіфи з'явилися тут десь наприкінці VII ст. до н. е. Саме до цього часу належать їхні поховання, в обряді та поховальному інвентарі яких простежуються зв'язки з Передкавказзям. Зокрема дуже цікава статуя скіфського воїна з кургану Роблена Могила біля с. Придніпровське — такі статуї трапляються лише в похованнях кочових скіфів[262].