Остання подорож Сутіна

І все ж, був у нього друг, найнеймовірніший в усій цій пропащій тусовці. Амедео! Війна, 1915 рік. Амедео. Італійський улюбленець богів, які обдарували його в одинадцять років плевритом, у чотирнадцять — тифом і гарячкою, з якою він на цілий місяць завис між життям і смертю, у шістнадцять — сухотами і кривавим кашлем. І це — людину з таким іменем. Улюбленця богів? Подарунок цинічних богів для Моді ле моді, le Maudit, проклятого Моді. Якому Сутін згодом не зможе пробачити, що той втягнув його у свої пиятики і гулянки. Клятий алкоголь ще більше роздразнив смертоносну кислоту стінок його шлунка.

Цього не міг би передбачити ніхто. Моді й Хаїм. Звабник усього світу, людина з такою харизмою і переодягнений аристократ, у перервах між двома косяками і грандіозним сп’янінням бере під своє крило боязкого мовчальника, який не вміє їсти не плямкаючи. Старий Монпарнас хитає головою. Син збанкрутілих торговців деревиною з Ліворно і син полатайка зі Смілович — пара друзів, дивнішої за яку Монпарнас ще не бачив. Від подиву квартал закляк. Один голосно регоче, безконечно декламує свого Данте, ні, не декламує, вивергає його рядки в повітря розкотистим голосом, з насолодою смакуючи італійські звуки. А Сутін мовчки сидить у своєму кутку, хапається за голову, облизує сухі губи й чудується цій виставі.

Моді, завжди п’яний від абсенту і бренді, життя — кайф. Він курить гашиш і опій, а ще стверджує, що то — єдині доступні засоби, які можуть зарадити його сухотам. До того ж він завжди вимитий. Не починає дня, не увійшовши у свою стару потовчену ванну. Чистий і свіжий він вирушає на лови в монпарнаські кав’ярні. Він може — що завгодно, ідеї просто вилітають йому з-під пальців на папір, все мусить діятися швидко, блискавично, моментально, так швидко, як мчить життя, нема ескізу, на який би він потратив більше, ніж кілька хвилин. У кав'ярнях він чигає на якогось випадкового клієнта, який підсуне йому за графічний портрет склянку джину. Він розраховується блоком своїх рисунків. Легкість, з якою він кидає на папір декілька ліній, голова, очі, ніс, пихатий рот, — просто непристойна.

А для його дивного друга зі Смілович кожний малюнок — спопеляюча мука, яка закінчується переважно знищенням. Чистотою не розв’язати проблем контакту з тими назовні. Надходить час, коли Сутін вибудовує з тілесних запахів глухий мур між собою і світом. Якщо й знаходиться хтось, хто підійде надто близько, така людина обов’язково своєчасно відвернеться. Інтенсивний запах стає його зброєю проти надто надокучливого світу.

Винахідливий Моді демонструє йому навіть, що треба чинити з вошами і блощицями, як не підпускати до тіла цих непроханих паразитів. Він зсуває обидва пролежані матраци в Сіте Фальґ’єр і насипає навколо матрацного острова вал з попелу. А потім стверджує, що ці хитрі бестії заповзали на стелю майстерні й падали звідти на людей, які тримали в руці свічку чи книжку. Які винахідливі тварюки, вони значно кмітливіші за нас.