Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Ці сатиричні тенденції зовсім чужі Стороженкові: коло бульбашківської хроніки він ходить любовно й обережно. Він любить цю «старовинну казку», що відходить у безповоротність, немов провалюється крізь землю, і тому більше щастить йому змалювати непохопливе життя українських дідичів тої пори, коли хати їхні були вкриті очеретом, «в гостиных стояли лавки, покрытые коврами, а за столом служили девки в белых сорочках, пестрых исподницах и червоных черевичках»[311]. Перед читачем проходять опуклі, рельєфні образи домашньої науки Івася та Семена, парафіальний диякон і іспити з букваря (порівняй відповідну сцену з «Пана Халявского»); приїзд полкового судді і перші зустрічі старого побуту з новим, освіченим; військова служба братів, деталі господарства (уже розглянуті у нас операції Івана Семеновича з купівлею Кучугурівщини), докладні і теплі згадки про колишні веселі забави, що їх витіснив заглиблений і похмуро-зосереджений віст; сватання, гастрономічні таємниці (опис вечері, що її виготувала Любинька під час перебування будищан на роменському ярмарку); нарешті, весільний ритуал (одруження Івана Семеновича з Галею), що відрізнявся так від селянського, «народного» тільки більшою деталізованістю та ширшим розмахом. І все те рекомендується нам з найкращого боку — «як щирая старовина, в злиднях багата і в горі ясна». Скрізь підкреслюються елементи моральної тривалості, сердечної щирості, монументального спокою старих людей. Панський побут показаний не в тривіальному приниженні, як у «Пане Халявском», а, так би мовити, в вищесередньому своєму виявленні, і освітлено його м’яко і часом не без гумору, але без жодного жарту та карикатури.
В цьому спокійному і детальному змалюванні старих життєвих форм і полягає значення Стороженкового роману для сучасного читача. Не задовольняючи нас архітектурною своєю стороною (не зовсім зладжений і диспропорційний), перейнятий старими, ще 20—30-х рр. XIX в. поглядами на українську минувшину, — тут, у побутописних начерках, він і досі ще цікавий, свіжий, цінний, бо, як вірно зазначив іще Лєсков, обсерватор сторонній, але вдумливий: «писатели малороссийского происхождения» давно чужалися здорового реалістичного спрямування, яке допомогло б їм належним способом показати старий дідичівський побут. «Жизнь малороссийского козырного барства, — писав Лєсков, — от нас скрыта романтизмом или крайним простонародничеством малороссийских писателей (простонародничеством, очевидно, в сенсі переважного тематичного тяжіння. — М. З.). Меж тем малороссийское барство имеет свою оригинальность, которая стоит изучения и которая в то же время способна проливать довольно яркий свет на те особенности малороссийского характера, какие… представляют (собою) славних прадідів великих правнуки погані»[312]. Не будемо говорити про те, якими саме «об’єктивними» причинами зумовлена ця простонародність української повісті. Самий факт спостережено вірно. І отут роман Стороженка і виділяється як рідкий для українського письменника приклад уваги до іншого, не селянського і не попівського побуту. Простонародності (в лєсковському розумінні слова) йому закинути не можна, навпаки, він грішить протилежним: шляхтичі Бульбашки представлені в ньому якось ізольовано, без виразно окресленого тла закріпачуваного на той саме час селянства. Правда, без «романтизму» в нього не обійшлося (чого вартий сам Гаркуша!), — але з-під романтичного оздоблення та грубуватих деколи ефектів у нього скрізь вибиваються реальні, правдиві риси панської старосвітчини, подаючи добрий внесок в характерологію українського напівкозирного і неповнокозирного панства.
Цим достатньою мірою і виправдується поява повісті в українському перекладі.
1929—1930
311
Каразин. Взгляд на украинскую старину // Молодик на 1844 г. — С. 43 дд.
312
Старинные психопаты. Лесков Н. Собр. соч. — СПб., 1897. — Т. VII. — С. 386. Повністю цитату наведено в статті П. П. Филиповича: М. Лєсков. Вибрані твори. — Книгоспілка. — С. XXV.