“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією

Сьогодні стараннями ліберальної пропаганди формується гидливе, недовірливе і навіть боязке ставлення до аскетичної, альтруїстської і готової до пожертви свідомості. Саме в цьому типі свідомості іудеоліберали вбачають соціокультурну й соціально-психологічну базу державності й мілітаризму. Заберіть цю базу — й держава впаде, полишена людської підтримки. Щодо споживацько-гедоністичної свідомості, то ліберальна пропаганда вбачає в ній латентно закладену програму “раціоналізації”. Тобто “раціональним є” все те, що не вимагає пожертви, не наділене рисами соціального натхнення й моральної схвильованості.

Тривалий час у США в рамках емпіричної соціології проводилися дослідження споживацької свідомості в різних вимірах. Було встановлено, що такою свідомістю дуже легко маніпулювати. Згадаймо примітивну рекламу, якою “годують” нас навчені за океаном “майстри” реклами. Особливістю споживацької свідомості є й те, що вона — найбільш ревнива і заздрісна. Людина з такою свідомістю, “економічна людина”, не може спати спокійно, коли сусід чи колега має автомобіль престижнішої марки, ніж вона. Однак найхарактерніша риса споживацької свідомості — нестримне прагнення до порушення легальних норм поведінки. Фахівці відзначають дивний збіг структури цінностей злочинців зі структурою цінностей людей з типовими споживацькими нахилами. Людина нової індивідуалістської формації має агресивно-мілітаристські риси, пов’язані з основами людини-споживача як суто тілесної зі згаслою духовністю. Це не індивідуалізм людини як стан наодинці з Богом, з вищою ціннісною інстанцією, а індивідуалізм наодинці зі споживацькими речами. Споживацькі цікаві речі не бувають нічийними. І якщо така “економічна людина” має намір одержати певну річ, вона повинна звести рахунок з іншою людиною, яка заволоділа нею раніше.