“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією

Більшість компрадорів вважає себе надлюдьми, тобто богами, які можуть виробити свою етику.

Іудеоліберали мріють і про єдину релігію, що узгоджуватиметься з їхньою мораллю. Християнська релігія повинна бути вилучена з життя народів світу, і тоді з християнською мораллю буде покінчено. Але це означає, що глобалісти мають запропонувати на заміну власну мораль. І вони вже роблять це, пропонуючи нову мораль, що має назву “ситуативна етика”. Словник дає таке її визначення: “Ситуативна етика — етична система, згідно з якою правила моралі не є абсолютно обов’язковими, а можуть змінюватися залежно від ситуації”[117].

У США цю концепцію підтримують представники релігії “Новий Вік” і гуманісти. Останні включили її до свого Гуманістичного маніфесту: “Ми стверджуємо, що джерелом моральних цінностей є досвід людини. Етика автономна й ситуативна”[118].

Автор книги “Розвінчання “Нового Віку” Дуглас Гротіус писав: “Як тільки ви обожнюєте себе, а саме в цьому сутність “Нового Віку”, вищі моральні абсолюти перестають існувати. Це — рецепт моральної анархії”[119].

По суті, представники іудеолібералізму визначають, що всі моральні цінності ситуативні. Ситуація визначає, що є правильним, а що — помилковим, а оскільки ситуація постійно змінюється, то може статися так: те, що є справедливим сьогодні, завтра може виявитися помилковим.

Рух “Новий вік”, гуманісти та іудеоліберали перетворили людину на бога. Вони обожнили людство. Нова мораль для людини-бога визначається самою людиною.

Доктор медицини Артур Е. Граватт дав таке визначення ситуативної етики: “...Моральна поведінка може відрізнятися залежно від ситуації. Поведінка може бути для однієї людини моральною, а для іншої — ні. Моральність чи аморальність проступку визначається “законом любові”; це ступінь, на якому любов і турбота про інших є чинником взаємовідносин”[120].

Термін “ситуативна етика” належить Джозефу Флетчеру, професору Кембриджської єпіскопської богословської семінарії, який вжив його, виступаючи перед випускниками Гарвардського університету в 1964 р.

Ось його переконання: “Для мене не існує правил — взагалі ніяких... усе є правильним чи помилковим залежно від ситуації — те, що є неправильним в одних випадках, є правильним в інших. ситуативіст відкине всі абсолюти, крім одного: завжди діяти з любов’ю і турботою”[121].