“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією
- Автор: Сенченко Николай Иванович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-494-5
- Жанр: Зарубежная образовательная литература
Электронная книга - «“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією». Краткое содержание книги:
Письменник розвінчує наступ іудеофарисейської (демонічної) цивілізації, єврейський фашизм, який виховує фанатиків, націлених на знищення всього і всіх, хто їх перевершує духовно й інтелектуально.
У виданні звучить заклик до кожного громадянина України звільнитися від існуючої колоніальної залежності, відчути персональну відповідальність за свою долю і долю своєї держави.
Я пригадую, як мене вразила розмова з покійним американцем українського походження Богданом Ясинським, якого я дуже поважав за його добре ставлення до рідної землі й українців. Йшлося про його дітей. Він сказав, що позичив сину гроші на придбання автомобіля. Я довго не міг збагнути такої, на його думку, простої речі: як можна позичати своїй дитині гроші? Це яскравий приклад того, наскільки ментальність західного світу відрізняється від нашої.
Проте в житті сучасної України ми можемо спостерігати дещо іншу ситуацію, коли, офрмлюючи шлюб, молоде подружжя укладає контракт, який визначає майнові відносини у разі розірвання шлюбу тощо. Нас сьогодні вчать, що кохання — це задоволення фізіологічних потреб. Не випадково газети на зразок “Бульвару” чи “Столички” під коханням розуміють саме це.
Нова іудеоліберальна філософія наполегливо намагається змінити нашу свідомість, витісняючи з неї такі сакральні поняття, як “рідна земля”, “рідна природа”, “Батьківщина”. Тільки сформувавши новий тип особистості — “кочівника”, для якого батьківщина там, де більше платять, а ставлення до святинь рідної землі нейтральне, можна уречевити їх шляхом відокремлення схованого в них духовного, культурного змісту і виставити на ринок, де вони мають змінити своїх власників.
Спостережливі громадяни України дедалі частіше бачать намагання “невидимої руки” узаконити захоплення території України. Ми багато чули й спостерігали за потугами довести той факт, що українці не є корінною нацією. Велася мова про те, що спочатку нашу землю населяли семітські народи, відтак що Київ будували хозари і тут було хозарське царство і т.д. Однак українські вчені і приватні колекціонери довели, що ми не випадкові люди на цій землі. Мабуть, тому й замовчуються праці Ю. Шилова, В. Даниленка, Б. Рибакова, А. Кифішина, а також приватна колекція “Платар” С. Платонова і С. Тарути, в яких вони з вичерпною точністю доводять, що на нашій землі сформувалися прадавні цивілізація, державність і писемність. Наші пращури — українці мали тут державу Аратту, трипільську культуру, протошумерську писемність. Тож саме ми — українці — і є корінною нацією на цій землі.
Наведу один фрагмент з праці Ю. Шилова “Держава Аратта чи “трипільська археологічна культура?”, в якій він зазначає: “У своїй монографії “Нариси стародавньої історії України” (К., 1994 — С. 242—258) Залізняк заклав основу “семітизації Трипілля” та забуття добре аргументованих висновків В. М. Даниленка і Б. О. Рибакова про її індоєвропейську належність, про паралелі в українській культурі. А ось підхід Л.Л.Залізняка: “Близький Схід не міг бути прабатьківщиною індоєвропейців тому, що був батьківщиною семітської сім’ї народів...”. Л. Л. Залізняк перекрутив історіографію, вилучив із Близького Сходу малоазійську прабатьківщину індоєвропейців (за В. В. Івановим, Т. В. Гамкрелидзе, В. О. Сафроновим та ін.) і розпростер на неї Сінайську прабатьківщину семітів, змішав їх із шумерами; послався на застарілі роботи В. М. Ілліча-Світича та проігнорував і їх подальшу критику С. О. Старостіним і новітній розгляд проблеми індоєвропейсько-семітських взаємозв’язків В. О. Сафроновим, успішний захист докторської дисертації якого відбувся в 1990 р. в Інституті археології АН УРСР. І взагалі, найдавніші з відомих історикам згадки про семітів з’являються (в Месопотамії) близько 2300 р. до н. е., тоді як трипільська культура почалася (в Подунав’ї) близько 5400 р. до н. е.; ще раніше склалася сурсько-дніпровська культура, носії якої обійшлися в своєму започаткуванні скотарства в Східній Європі без впливів неіснуючого тоді ще Трипілля... Невже професор Л. Л. Залізняк не розуміється на елементарній логіці, не знає арифметики та географії? Повірити в таке неможливо. Залишається дійти висновку: свідомо дурить своїх читачів”. От вам і толерантність...
Дещо про толерантність
... Нас осміють сучасні плазуни,
Що на іменні “неньки-України”
Взяли бариш.
І, скинувши личини,
Допродують на ринках сатани
Ошуканий народ, його святині
Новітнім хазяям із чужини.
Нехай іржуть на гульбищах чуми, —
То знак провісний їхньої кончини.
У нас є Меч.
За нами — Україна:
Останніми засміємося
ми!..