“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією

Американський дослідник Джон Робінсон, який розкрив суть ордену ілюмінатів, зазначав: “Найчастіше обговорювалися питання слушності застосування різних засобів для досягнення негідних цілей. І вважалося, що перевершення добра в кінцевому результаті освячувало всі засоби, що застосовувалися”[123].

Сучасним представником філософії ситуативної етики є актриса Шерлі Мак-Лайн. Вона пише: “Не існує гріха як такого. Гріх — це страх і невпевненість. Гріхом є те, що ви ним вважаєте. Для мене концепція “гріха” і “сатани” безглузда”[124].

Масони також вірять у ситуативну етику. Масон Хейвуд, зокрема, писав у своїй книзі “Великі вчення масонства”: “Досвід людини... є остаточним моральним авторитетом. Злом є те, що шкодить людському життю чи руйнує людське щастя. Вчинки бувають хорошими чи поганими не за своєю суттю, а залежно від того, корисні чи шкідливі їх наслідки”[125].

Цю думку він висловив і в іншій своїй книзі “Значення масонства”: “Те, що корисно мені, може бути шкідливим тобі; те, що правильно зробити в конкретний момент, може бути помилковим у наступний”.

Масон 33-го ступеня посвячення Альберт Пайк погоджується з цими висловлюваннями. У книзі “Мораль і догма” він зазначає: “...Всі істини — це істини епохи, а не вічності”. Пайк дотримується думки, що абсолютних принципів не існує. Всі істини тимчасові. Така точка зору має назву “ситуативна етика”.

А. Пайк назвав свою книгу “Мораль і догма”. Ситуативна етика — це особливий погляд на мораль, і такою є моральна позиція, втілена в його книзі. Пайк повідомляє кожному масону, який читає її, що масонська релігія надавала великого значення ситуативній етиці.

Інший видатний масон Менлі Холл мав дещо іншу думку, але висловив майже те саме: “Для мене завжди було дуже важливо, чи сказав Ісус насправді: “Якщо любиш мене, виконуй заповіді”, оскільки це суперечить і божественному, і людському розуму”. Ісус навчав своїх послідовників, що їм слід виконувати його заповіді — моральні принципи. На думку Холла, Ісус ніколи цьому не навчав, і людський розум не згодився б прийняти закон про існування моральних абсолютів. Людський розум зробив висновок, що дотримуватися божественних принципів “неприйнятно”.

Ф. Ніцше у своїй дисертації “Генеалогія моральності” робив спробу “переоцінити всі цінності” і вважав, що “так зване зло є добро, а те, що ми звикли вважати добром, є зло”.

Соратник К. Маркса Ф. Енгельс переконував: “... для революціонера є добрими будь-які засоби, що ведуть до мети”.

Видатний російський письменник і філософ Ф. Достоєвський в одному із своїх творів писав: “Якщо Бога немає, тоді все дозволено”.

Відповідь на питання, що відбувається з душею людини, яка сприйняла філософію ситуативної етики, знаходимо у творах російського революціонера Сергія Нечаєва. Цей молодий чоловік мав величезний вплив на події 1917 р., а його праці — на В. Леніна.