Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Командир корпусу теж не відстає.
Пташка, як пам’ятаємо, не надто велика, але муштрує добре.
І тривоги за тривогами. Над танкодромами корпусу пил за ніч не розвіювався. Стільки його за день здіймали, що з раннього ранку водіння танків починали в імлі, здіймаючи пил ще вище. Зі стрільбищ гільзи стріляні самоскидами вивозили. На артилерійському полігоні гуркіт безперервний. Тільки десяток батарей відстрілявся, тут же на їхнє місце інший десяток вогняні позиції займає і — вогонь! Вогонь! Вогонь!
У всіх офіцерів корпусу засмага офіцерська вже у травні.
А що це за засмага така особлива — офіцерська?
О! Це коли кисті рук чорно-коричневі, половина лоба, обличчя, шия і вуха — кольору мореного дуба з бронзовим відтінком. А сам весь біленький. Зняв кашкет — по лінії козирка розмітка, як державний кордон: усе, що нижче козирка, — сонцем випалено, а біла смуга по лобі, мов чалма.
Особлива засмага в танкістів. Шолом танковий закриває вуха і шию. Тому в танкіста тільки маска негра на обличчі. А сам він ще білої раси.
5
128-й корпус тим часом новими частинами підсилили.
До складу корпусу ввели окремий механізований полк з особливою експериментальною структурою, найсучаснішою бойовою технікою: важкі танки Т-10, самохідки СУ-122–54, зенітні самохідки ЗСУ-57–2, плавучі гусеничні бронетранспортери БТР-50П. Нечувана міць.
Ще з’явилась якась зовсім уже хитра структура з назвою «частина товариша Боброва». Або просто — «господарство Боброва». Що за частина? Що за господарство?
Розмістили ту частину за високими парканами. Особовий склад вивозили на навчання в ліс. для цього було виділено автотранспортний взвод — 18 ЗІС-151 з тентами. Цих хлопців ніхто не бачив. Їх брезентом задрапували. Не ясно було навіть, яке звання в товариша Боброва, про які обсяги господарства йдеться. Якщо лейтенант, то можна припустити, скільки в нього підлеглих. А якщо капітан?
Хоча вісімнадцять вантажівок під особовий склад на інші обсяги господарства вказували.
З’ясувалося потім, що частина ця — замурзані ремонтники.
Тільки чому ремонтників за парканом тримають? Чому нікому не показують? І чому від тих ремонтників жодна техніка з ремонту не виходить, і чому жодна у ремонт не надходить?
А все тому, дорогі товариші, що були ті ремонтники не зовсім звичайними. До складу 128-го стрілецького корпусу ввели 3-й дивізіон 233-ї Свірської ордена Богдана Хмельницького інженерної бригади РВГК, тобто резерву Верховного головнокомандувача.
А інженерною та бригада була не за суттю, а тільки за назвою. На озброєнні бригади знаходилися носії 8А11.
Отримавши у своє підпорядкування «ремонтників», командир корпусу тепер міг сам завдавати ядерних ударів, розчищаючи шлях своїм танкам з гордим ім’ям «Йосип Сталін».
Бойова підготовка тим часом тривала не на межі людських можливостей. Цих меж не існує. Не бійтеся перегнути палицю. Людина здатна на все.
Бойова підготовка йшла на межі можливостей техніки. Танк — це не людина, адже він залізний. Йому, на відміну від людини, турбота і ласка потрібні. Йому технічне обслуговування необхідне. Якби не це, то ганяли б танки, бронетранспортери, броньовані артилерійські тягачі, не зупиняючись.
У такому темпі пройшов квітень. І травень. І червень.
Ось і підкрався липень. А бойова підготовка — ще в тому самому шаленому темпі.
13 липня корпус підняли по тривозі. І відчув корпус відмінність. Раз на тиждень піднімали його. А то й двічі. Але то були тривоги звичайні, а тут — бойова!
Викликали командирів і начальників штабів до полків включно, до цитаделі Брестської фортеці й постригли наголо. А вже вони розпорядились обстригти всіх своїх підлеглих. Якщо враховувати частини підсилення: експериментальний полк, «господарство Боброва» та інші тимчасово включені до складу корпусу менші частини, то разом — 36 тисяч бійців. Усіх — під Котовського.
І на завантаження.
6
Тепер прикиньмо.
Лише в одному експериментальному мотострілецькому полку 128-го стрілецького корпусу самих тільки важких танків Т-10 – 30 одиниць. Це півтори тисячі тонн бойової ваги. Це залізничний ешелон.
Крім цього, у складі корпусу 106 важких танків ІС-3. Ще три ешелони.
48 важких самохідок ІСУ-152. Ще два.
А потім сотні танків і самохідок: Т-54, СУ-122–54, Т-34–85, СУ-100, СУ-76, ПТ-76.
І зенітні самохідні установки ЗСУ-37 і ЗСУ-57–2.
І бронетранспортерів сила-силенна. Знову ж таки — сотнями.