Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
— Стригти наголо. Під Котовського.
Чорні циліндри виявилися електричними машинками, про які давно чутки ходили, але на власні очі це диво електротехніки поки ще ніхто не бачив.
Усе в командира корпусу підготовлене заздалегідь: табуреток досить на один ряд, кабелі прокладено так, що всі машинки одночасно струмом забезпечені. Заграли, загули диво-машинки, посипалися смоляні кучері на цегляну підлогу. Солдатик на те спеціально поставлений — віником чорне, біле, руде волосся з підлоги мете; ще один з флаконом «Шипру» по рядах бігає, грушу гумову накачує, стрижених полководців шипучим напором освіжає.
Стрижка солдатів у польових умовах механічною машинкою
Якщо зачіску робити, потрібен час. Треба клієнту дзеркало піднести: «Огляньте себе, бачки прямо чи кутиком зробимо?».
А якщо стригти наголо, як баранів, то часу багато не потрібно.
Постає запитання: а навіщо?
Начебто не завошивів ще 128-й стрілецький корпус. Але запитань тут ставити не заведено. Наказали — значить, треба.
Обстригли всіх. Навіть дуже швидко. Оглянув генерал-лейтенант Володимир Пилипович Чиж воїнство своє і, мабуть, задоволений лишився. У всякому разі, не матюкався, табуреток не ламав. У генерал-лейтенанта В. П. Чижа приказка була: «Чижик — пташка маленька, але топче добре».
— Значить так, товариші командири, у всі підрозділи і частини машинок доставлено вдосталь, кому електричні, кому звичайні — з ручним приводом. Повертайтеся до своїх частин, стрижіть усіх. Починайте із заступників і штабів. Стригти всіх до одного. Вуса та бороди голити. Кожен із вас персонально відповідає за кожного свого підлеглого. Про готовність доповідати мені особисто. Запитання є? Запитань немає. Роз-з-зійдись!
2
Щоб збагнути суть того, що відбувається, нам конче необхідно усвідомити, що ж являв собою радянський стрілецький корпус першої половини 1950-х років.
Якщо зануримось глибше, то ухилимося від нашого захопливого оповідання.
Тому стислі відомості про структуру й озброєння повоєнних стрілецьких корпусів я виніс у додаток. Зараз тільки мушу доповісти, що 128-й Гумбіненський стрілецький, як і будь-який подібний, корпус, стрілецьким був хіба що за назвою. Це як перочинний ножик. Свого часу люди писали гусячими перами. Перо, як і олівці, треба було часто гострити. Для того й було вигадано складні перочинні ножики. Потім перейшли на сталеві пера, далі — на кулькові ручки, натомість гусячими перами писати перестали, а складні ножики залишилися для інших потреб.
Так і тут: корпус називався стрілецьким, тобто піхотним, але ніякої піхоти в ньому вже не було, жодної роти.
Створений на завершальному етапі війни (21 квітня 1944 року) 128-й стрілецький корпус пройшов славний бойовий шлях через Польщу, Східну Пруссію на Берлін і далі на Прагу. На війні 128-м стрілецьким корпусом командував генерал-майор П. Ф. Батицький — той самий, який 1953 року власноруч подарував вічний спокій Маршалу Радянського Союзу Берії.
Після війни Батицький пішов на підвищення, а 128-й стрілецький корпус було перекинуто у Брест.
Структура корпусу, як і структура всіх інших корпусів Радянської Армії, постійно вдосконалювалася, бойові можливості стрімко зростали.
Улітку 1954-го у складі 128-го стрілецького корпусу було не три, як зазвичай, а тільки дві дивізії:
12-та гвардійська Мозирська Червонопрапорна ордена Суворова механізована;
50-та гвардійська Сталінська двічі Червонопрапорна орденів Суворова і Кутузова стрілецька.
1957 року всі механізовані дивізії Радянської Армії перетворять на танкові, а стрілецькі — на мотострілецькі. 1954 року вони вже, по суті, такими і були, просто їм ще не встигли змінити назви.
Отже, якщо звертати увагу на суть, а не на назви, які вводять в оману, то в складі 128-го стрілецького корпусу впродовж весни 1954 року були дві гвардійські дивізії: танкова і мотострілецька, яка теж танками була рясно наповнена.
Крім цього, до складу корпусу входили:
47-ма гарматна артилерійська бригада (54 130-мм гармати М-46 і 36 152-мм гаубиць-гармат МЛ-20);
важкий танко-самохідний полк (53 ІС-3, 24 ІСУ-152);
гвардійський мінометний полк реактивної артилерії (54 БМ-24);
окремі батальйони і дивізіони:
розвідувальний (ПТ-76 і БТР-40),
протитанковий (100-мм гармати БС-3),
зенітний (57-мм зенітні гармати С-60),
зв’язку, саперний,
понтонно-мостовий,
автотранспортний,
ремонтний,
медико-санітарний,