Чому Захід панує - натепер

Згадані стоянки мають всі ці атрибути: дивні підземні приміщення, людиноподібні колони, безщелепі черепи. Відтак попри те, що в археології все, пов'язане з релігією, великою мірою спекулятивне, я вважаю, що важко не побачити в них релігійний відгук на настання пізнього дріясу. Світ замерзав, рослини вмирали, газелі зникали. Що могло бути природнішим, ніж попросити допомоги в богів, духів та предків? Чому б не спробувати полегшити спілкування, визначивши заради цього спеціяльних людей та створивши спеціяльні місця? Святилище в Кермез Дере нагадує підсилювача, що збільшує потужність прохання про допомогу.

Отже, близько 9600 років до н. е., коли наприкінці пізнього дріясу світ потеплішав, Горбисті Схили вже не були тим самим місцем, що за три тисячі років до того, коли світ потеплішав після головного льодовикового періоду. Глобальне потепління не настало двічі в тому самому суспільстві. Стоянки першого потепління, як-от Айн-Малага, справляють враження, що люди просто радо скористалися з дарів природи. Але в поселеннях, що постали на Горбистих Схилах після 9600 років до н. е., люди шукали серйозної допомоги в релігії. Багато стоянок, датованих після 9600 років до н. е., містять ретельно оброблені черепи людей та биків, а в кількох є великі підземні приміщення, що нагадують громадські святилища. У Джерф-ель-Ахмарі в Сирії, що нині спочиває під озером Асад разом із дуже багатьма стоянками, французькі археологи знайшли десять багатокімнатних будинків навколо великого підземного приміщення. На підвищенні стояв людський череп, а посередині приміщення лежав безголовий скелет. Це дуже схоже на людську жертву.

Найвиразнішою з усіх є стоянка Ґобеклі-Тепе, розташована на вершині пагорба з панівним оглядом південно-східної Туреччини. Від 1995 року німецькі та турецькі дослідники відкрили чотири заглиблених приміщення, до десяти футів завглибшки та до тридцяти футів у поперечнику, віком 9000 років до н. е. чи навіть давніше. Кожне з них старанно заповнене землею так само, як менші, давніші приміщення в Кермез Дере. У кожному є Т-подібні кам'яні колони, десь сім футів заввишки, прикрашені вирізьбленими тваринами. Геомагнетне дослідження свідчить, що не розкопано ще п'ятнадцять приміщень. Відтак загалом на стоянці може бути двісті кам'яних колон, чимало з них вагою понад вісім тонн. Двадцятифутова незавершена колона, знайдена у каменярні, важить п'ятдесят тонн.

Все це люди робили лише кремнієвими знаряддями. Хоча ми ніколи не дізнаємося, чому такою священною була вершина саме цього пагорба, вона поза сумнівом була регіональним святилищем, можливо, місцем свят, де сотні людей збиралися на цілі тижні, різьбили колони, затягали їх до підземних приміщень та ставили сторчма. Одне спостереження видається безперечним — ніколи до того за всю історію не працювали разом такі великі групи людей.

Люди не були пасивними жертвами кліматичних змін. Вони винахідливо працювали, аби залучити богів та предків на свій бік у боротьбі проти лиха. І попри те, що більшість з нас піддають сумнівові саме існування цих богів та предків, ритуали цілком могли дати користь принаймні як щось таке, що об'єднувало громаду. Хоч би як було важко, але якщо люди щиро вірили, що складні ритуали у розкішних святилищах допоможуть здобути прихильність богів, вони безперечно могли певніше протистояти лихові та триматися разом.