Диявол і сеньйорита Прим
- Автор: Коэльо Пауло
- Серия: І в день сьомий... #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Софія
- ISBN: 966-8075-60-9
- Переводчик: Б. Андрущенко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Диявол і сеньйорита Прим». Краткое содержание книги:
Селище стрічає його гостинно, а далі надовго стає місцем дії й виконавцем складного сценарію, вигаданого прибульцем.
Незвичайний герой Коельо ставить усе селище перед необхідністю морального вибору, наслідки якого, можливо, назавжди ляжуть тягарем на мешканців. Це чарівне оповідання про людську душу відкриває реальність добра і зла в кожній людині — і унікальну здатність кожної людини робити між ними вибір.
Тож якщо допомоги від Шанталь чекати не доводиться, то й заважати вона принаймні не буде.
***
Після вбогої вечері священик самотньо сидів на лаві в церкві. Він дожидався війта, який мав прийти з хвилини на хвилину.
Знічев’я священик розглядав облуплені стіни, вівтар, де не було жодного мало-мальськи пристойного витвору мистецтва й де висіли дешеві репродукції зображень святих, що за сивої давнини мешкали в тутешніх краях. Попри те що місто своїм відродженням мало завдячувати саме святому Савинію, народ у Віскосі ніколи не вирізнявся особливою набожністю. Люди забули про Савинія, натомість згадуючи Ахава, кельтів, тисячолітні хуторянські забобони, ніби й не розуміючи, що задля спасіння досить всього лише визнати Ісуса єдиним Спасителем роду людського.
Кілька годин тому священик сам зголосився стати мучеником. Це був ризикований хід, але він не мав наміру відступати й відмовлятися від самопожертви, коли б тільки люди не були такі легковажні й коли б ними не можна було маніпулювати з такою легкістю.
«Це неправда. Вони легкодумні, однак маніпулювати ними не так вже й легко», — заперечив він сам собі. Мовчанням чи проникливими словами люди змусили його вимовити те, що хотіли почути: жертвопринесення не буде даремним, це буде жертва в ім’я спасіння, і занепад зміниться розквітом. Він удавав тоді, ніби згоден стати жертвою, однак у те, що казав, вірив сам.
Служіння Богові справді було його покликанням, і він рано став на цей шлях. У двадцять один рік він був рукопокладений у сан і вже незабаром прославився красномовством і вмінням керувати своєю парафією. Ночами він безперестанно молився, а вдень доглядав хворих, навідував арештантів, годував голодних, — діяв достоту так, як про те мовиться у Священному Писанні. І мало-помалу поголос про нього розійшовся по всій окрузі, і розповіді про молодого священика дійшли до єпископа, людини мудрої й справедливої.
Разом з іншими молодими священиками його запросили до єпископа на вечерю. За столом обговорювали різні теми, а насамкінець похилого віку єпископ, який вже насилу пересувався, підвівся й заходився обходити гостей, пропонуючи кожному з них води. Усі відмовлялися, і тільки він один попрохав наповнити склянку по вінця.
Тоді один із запрошених мовив тихенько, але так, щоб його міг чути єпископ:
— Ми всі відмовилися від води, вважаючи себе недостойними прийняти її з рук цієї святої людини. Лише одному з нас невтямки, на яку жертву йде глава нашої єпархії, обходячи стіл із цією тяжкою сулією.
Повернувшись на місце, єпископ мовив:
— Ви вважаєте себе за праведників, але не принизилися до того, щоб прийняти від мене дарунок, і тим самим позбавили мене тої розради, яку приносить дарування. Лише один з вас дозволив Добру проявитися.
І негайно довірив його пастирському опікуванню найважливішу парафію.
Вони стали часто бачитися й незабаром потоваришували. Щоразу, коли юного падре охоплювали якісь сумніви, він вдавався до допомоги єпископа, якого називав своїм «духівником», і, як правило, одержував вичерпну відповідь. Наприклад, одного разу він геть зневірився в тому, що його діяння радують Господа, й опечалився. Розповівши про свої страждання єпископові й запитавши, що йому робити, почув:
— Авраам приймав чужоземців, і Бог був задоволений. Ілія не любив чужоземців, і Бог був задоволений. Давид пишався тим, що робить, і Бог був задоволений. Митар перед вівтарем соромився того, що робить, і Бог був задоволений. Іоанн Хреститель подався до пустелі, і Бог був задоволений. Павло ходив по великих містах Римської імперії, і Бог був задоволений. Нам не дано розпізнати, що принесе Господу розраду. Чини так, як велить тобі серце, і Він буде задоволений.
Наступного дня єпископ раптово помер від серцевого нападу. Падре сприйняв кончину свого духовного наставника як якесь знамення й заходився неухильно дотримуватися його останньої поради, себто прислухатися до голосу свого серця. Одним прохачам він подавав милостиню, іншим — радив іти працювати. Іноді правив месу дуже урочисто, а подекуди — співав разом із парафіянами. Про поведінку його було повідомлено новому єпископу, і падре викликали до нього.
І яке ж було його здивування, коли в кріслі глави єпархії побачив він того самого священика, який багато років тому докоряв йому за воду.