Артеміс Фаул. Місія в Арктику
- Автор: Колфер Оуэн
- Серия: Artemis Fowl #2
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Школа
- ISBN: 966-661-554-1
- Переводчик: Олександр Миколайович Мокровольський
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Артеміс Фаул. Місія в Арктику». Краткое содержание книги:
Ах, ось воно. Поруч вела нагору залізна драбинка. Зачепившись за щабель рукою, Холлі раптом помітила у своєму комбінезоні дірку, довкола якої витанцьовували блакитні іскринки, намагаючись протидіяти радіації. І скільки ж протримається її чарівний захист за таких умов? Запас чарівних сил ось-ось вичерпається. Необхідно здійснити Ритуал їх відновлення. І що швидше, то краще.
Ельфиня тільки хотіла відчепити гака від свого пояса й закріпити за один зі щаблів драбинки, як трос умить нап’явся мов струна, підкинувши Холліні ноги у повітря. Із затятою рішучістю вона вчепилася у той щабель, уп’явшись нігтями у власну шкіру. Ох, треба було трохи краще продумати цей план!
Час неначе розтягся, мов той трос. На мить Холлі здалося, що рука ось-ось вискочить із плечового суглоба. А тоді лід усе-таки піддався, і Корч із Лаккеєм вилетіли зі своєї крижаної могили, ніби стріла з арбалета.
Кілька секунд — і вони вже вдарились об стінку вагона. «Місячний пояс» допоміг їм не розбитися. Але довго так не могло тривати. Раніше чи пізніше їх мало затягти під колеса…
Артеміс зачепився за інший щабель, поруч із Холлі.
— Я можу чимсь допомогти?
Ельфиня кивнула головою на свій рукав.
— Там. У нарукавній кишеньці балончик. Дістань!
Артеміс відстебнув липучку й добув із кишеньки крихітного балончика.
— Так. Дістав.
— Чудово. Тепер усе залежить від тебе, Фауле. Лізь нагору, на дах.
В Артеміса з подиву навіть щелепа відвисла.
— На дах?
— Так. Це єдина наша надія. Бачиш двері? Вони замкнені зсередини. Отже, на даху має бути люк. Треба відчинити ці двері, аби втягти Лаккея і Корча досередини. За два клаци попереду рейки повертають убік. Якщо потяг хоч трохи збавить швидкість, обидва вони загинуть.
Хлопець кивнув головою.
— А в балончику що?
— Кислота, що роз’їдає залізо. Ти маєш проникнути до вагона через люк і відчинити двері. Прикрий обличчя рукою і видави кислоту на замок. Та гляди не крапни на себе!
Задовга вийшла розмова, як на такі критичні обставини! Кожна секунда могла стати вирішальною. І хлопець не став витрачати час на прощання.
Намагаючись якнайщільніше притискатися тілом до стінки, він підтягся на наступний щабель. Вітер жбурлявся крихітними колючими крижинками, що жалили мов бджоли. І хоч зуби цокотіли, та Артеміс усе одно стягнув ними з рук рукавички. Вже краще обморозитися, ніж скотитися під колеса.
Вгору. Щабель за щаблем… Та ось голова його виткнулася над дахом. Лютий потік холодного повітря вдарив йому в чоло, забив дух. Примружившись, Артеміс спробував крізь снігову круговерть оглянути дах. Ага, ось і люк! У самому центрі. Заповітний люк… Лишалося тільки подолати сталеву пустелю, відполіровану вітром і снігом. П’ять метрів відстані — й хоч би за що-небудь зачепитися рукою. Тут навіть носорожа сила не допомогла б. Нарешті Артемісові випала нагода скористатися своїм розумом. Кінетика й інерція. Все дуже просто — в теорії.
Щосили чіпляючись за крайку вагона, Артеміс виліз на дах. Вітер тут-таки заповз йому під ноги й підкинув їх у повітря сантиметрів на п’ять, погрожуючи, що ось зараз скине й усього зухвальця з потяга.
Ще міцніше вчепитися у крайку. Ох, хіба ж на це створено ці пальці? За останні півроку Артеміс не брав ними нічого більшого за мобільний телефон. Зате хто б набрав Мільтонів «Утрачений рай» за двадцять хвилин? Тільки Артеміс це зробить, а більш ніхто. Але щоб чіплятися цими пальцями за дах вагона в полярну сніговицю? Ні, більше він не витримає… Але, на щастя, Артеміс і це врахував у своєму плані.
Буквально за частку секунди до того, як його пальці неминуче розціпилися б, хлопець розчепив їх сам. Порив вітру відразу ж підхопив його й жбурнув до люка, просто на його металеву раму.
«Чудово!» — буркнув би Артеміс, коли б у його легенях лишався бодай один кубічний сантиметр повітря. Втім, хоч би він і вимовив це слово, лютий вітрюган зразу ж заніс би його безвісти, перш ніж воно долинуло б до його власних вух. Скільки секунд зуміє він отак протриматися, перш ніж вітер скине його в засніжену тундру, гоблінам на глум?
Діставши з кишені балончик, хлопець зубами відкрутив закрутку. Краплина кислоти пролетіла повз очі, але він навіть не звернув на це уваги. Ніколи перейматися такими дрібницями. Не час…
Люк був зачинений на масивний висячий замок. Артеміс націдив у замкову шпарину дві краплі кислоти. Цього мало вистачити.
Реакція була блискавична. Кислота пройшла крізь метал, мов вогняна лава проходить крізь лід. Чарівні технології. Найпередовіші у світі.