Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
106 Гр. ІЕрЕѵс; - 'жрець'.
107 Ідеться про софістів. Дмитро Туптало пояснював це слово так: "...То бо нареченіє софіста в оньїя Бремена зѣло бысть честно, и изряднвйшіи філософи тѣм бьіваху нарицаємн, якоже иногда Діваній Софіста, знаємнй святому Василію Великому" [Туптало Д. Книга житій святих. - Київ, 1700. - Арк. 91; пор.: Курціус Е.-Р. Європейська література і латинське середньовіччя / Переклав з нім. Анатолій Онишко. - Дьвів, 2007. -С. 236-237]. Щоправда, за часів Сковороди це слово було здебільшого пейоративом. Наприклад, Стефан Яворський говорив про "суємудріє софістов міра сего" [Яворський С. Камень вѣры. - Київ, 1730. - С. 355]. Зрештою, слово софи вживалося як синонім до слова философы, як-от у «Театроні» Івана Максимовича: "Свято царство, аще би софи царствовали, / Или сами царіє философовали" [Максимович І. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 210].
108 Див. прим. 53 до діалогу «БесВда 1-я, нареченная Observatorium. (Сіон)».
109 Гр. LEpotpavirji; - 'той, хто являє щось священне'; верховний жрець, який посвящав в Елевксинські містерії.
110 Як вважали старі українські богослови, справжня мудрість полягає в тому, щоб пізнавати Творця за його творивом. Феофан Прокопович, наприклад, писав: "Истинноє
бо слово Павлово или паче Божіє: 'Невидимая єго от созданія міра творенми помьішляєма, видим суть и присносущная сила єго и Божество'. И сію філософію свою сказал быти Антоній Великій, єгда вопрошающим єго языческим філософом, гдв суть книги єго, показал на весь мір и рекл: 'Сія єсть книга моя'" [Прокопович Ѳ. Слово в недВлю осмую на десять // Ѳеофана Прокоповича, архієпископа Великаго Новаграда и Великих Лук... слова и рѣчи. - Санкт-Петербург, 1760. - Ч. 1. - С. 205].
(1) Гр. na.fj.nav - 'досконало, зовсім'.
111 Див. прим. 222 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».
112 Сковорода має на думці слова: й шврлтйсА вйдѣти трХпъ /іьвовъ, й се, рбй пчмъ во оуст^ъ /іввовы^ъ й /иедъ (Книга Суддів 14: 8).
113 Пісня над піснями 5: 16.
114 Друга книга царств 22: 12.
115 Це - емблематичний образ. Наприклад, у збірці «Symbola et emblemata» є два відповідні малюнки: 336-ий ("Tremorem injicio fortissimo. Приключаю и сильнѣйшему трясеніе") та 410-ий ("Veni vidi ѵісі. Пріѣхал, видѣл, побѣдил") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 84-85,104-105].
116 Про це писав, зокрема, Пліній Старший у своїй «Природознавчій історії» (VIII, 9).
117 Крутень - скручений жмут соломи, яким розпалюють вогонь.
118 Парафраза Євангелії від св. Івана 6: 63. Пор.: П/ібтв не пб/ів^Хетъ ничтоже.
119 Друге послання св. ап. Павла до коринтян 3: 6.
120 Можливо, Сковорода має на думці слова: с^єтса въ ныіофи, востііетъ въ сй/гЬ (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15: 43).
121 Пор.: "Да противная противными врачуются" [Номоканон, си єст Законоправилник. -Київ, 1629. - С. 27].
122 Незнищенність матерії та неможливість її "голого", тобто безформного, існування -одна з аксіом схоластичних курсів натурфілософії. Скажімо, Касіян Сакович у «Трактаті про душу» писав: "Народження, як говорять філософи, відбувається через руйнування однієї речі для виникнення другої" [Сакович К. Трактат про душу // Пам'ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI - початок XVII ст. - Київ, 1988. - С. 484]. Пор., наприклад, відповідні міркування Феофана Прокоповича: "Бо коли одні [речі] гинуть, то інші виникають"; "...з народженням однієї [речі] завжди збігається руйнування іншої речі"; "...коли руйнується [одне] тіло й народжується нове..."; "...Бог створив природу так, щоб до виникнення чогось щось руйнувалось для того, щоб була матерія для майбутнього тіла, й навпаки, коли щось гине, то відразу виникає інше тіло, щоб матерія не залишилась голою й без форми, оскільки вона не може бути такою за своєю природою" [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 121, 125, 127, 128]. Див. також емблематичний образ «Пальмовое дерево», що має такий підпис: "Единое умирает, а другое рождается. Uno avulso non deficit alter" [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 40-41].
ш Сковорода говорить тут про макрокосмос, що його він уявляв безконечним у часі (тобто таким, який з'явився разом із часом) та просторі. Макрокосмос цікавить Сковороду не сам по собі, а передусім, як корелят мікрокосмосу, тобто людини, і Біблії. "Схожість структури великого та малого світу, - слушно зазначав Дмитро Чижевський, - є для Сковороди лише спеціяльний випадок загальної згоди, паралелізму між різними сферами буття: не лише людина... виказує паралелізм із 'великим світом', але й Біблія. Дальша далекосяжна паралельність існує між Богом та людиною. ХристолоГію можна перенести на 'великий світ'. Антропологія виказує різноманітні пункти схожости з космологією. Таким чином виявляється, що наука про мікрокосмос є ніби лише одна глава з загальної науки про схожости та паралєлізми в будові світу" [ЧижевськийД. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. -Харків, 2004. - С. 150]. Отож, філософ говорить про макрокосмос здебільшого саме в оцій символічній стратегії.