Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
ш Див. прим. 101 до діалогу «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни».
125 Гр. ітдохаоїс, - 'основа, єство'.
ш Можливо, Сковорода має на думці слова: й св^тъ во тмі св^титса (Євангелія від св. Івана 1: 5).
127 Платон. Теетет, 155е [див.: Платон. Собрание сочинений: В 4 т. - Москва, 1993. - Т. 2. -С. 208]. Серед українських філософів раніше ці слова цитував, наприклад, Феофан Прокопович: "'Темними є ті, які вважають, що немає нічого [іншого], крім того, чого можна доторкнутись і помацати руками', - каже Платон у «Теететі» [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. -С. 142].
128 Схожа думка лунала не раз, зокрема, у творах тих письменників, що їх добре знав Сковорода. Наприклад, Сенека писав у «Моральних листах до Луцілія» (XXXVI, 11): "Приглянься до коловороту речей, які спішать до своїх витоків: побачиш, що в цьому світі ніщо не пропадає - все своєю чергою то вгору йде, то додолу" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 134].
129 Думку про вічність матерії Сковорода міг узяти, скажімо, з поеми Лукреція «Про природу речей» (І, 239). Пор.: "...nisi materies aeterna". У перекладі Андрія Содомори: "...коли скрізь є матерія вічна" [Тіт Лукрецій Кар. Про природу речей/ Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1988. - С. 31]. Крім того, ідея преекзистенції матерії характерна для Філона, Климента Олександрійського, Орігена, Василія Великого, Авіустина та інших. Про це докладно писав Дмитро Чижевський у 8-му параграфі книги «Філософія Г. С. Сковороди», який має назву «Materia aeterna» [див.: ЧижевськийД. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 89-94]. Зрештою, і києво-могилянські професори підкреслювали як визначальні риси матерії її "непороджуваність і незнищен-ність" [Кониський Г. Філософія природи, або Фізика // Кониський Г. Філософські твори: У 2 т. - Київ, 1990. - Т. 2. - С. 35].
130 Див. прим. 92 до циклу «Сад божественных пѣсней».
131 Див. прим. 673 до діалогу «Кольцо».
132 Див. прим. 674 до діалогу «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни».
133 Про зороастризм див.: БойсМ. Зороастрийцы. Верования и обычаи / Пер. с англ. И. М. Стеблин-Каменского. - Москва, 1988, - а про роль зороастризму в українській традиції: Забужко О. Notre Dame d'Ukraine. Українка в контексті міфологій. - Київ, 2007.
134 Фраза денв гденв не раз зустрічається в Біблії - уперше в Другій книзі Ездри 9: 52.
135 Перше послання св. ап. Павла до коринтян 8: 4.
136 Схожі міркування старі українські богослови висловлювали тоді, коли мова заходила про ідоли, тобто образи поганських богів, які, як казав Стефан Яворський, "по вегцеству суть нВчто, по образителству же суть ничто" [Яворський С. Камень вѣры. - Київ, 1730. -С. 79].
137 "Джерело" - одне з традиційних Божих імен. Згадаймо для прикладу поезію Боеція (Розрада від філософії IV. М6): "Високотронний владар тим часом / Віжки напнувши, світом керує -/ Пан і Творець, Джерело і Начало, / Законодавець, Суддя справедливий" [Боецій С. Розрада від філософії / Пер. з лат. А. Содомори; передм. В. Кондзьолки. - Київ, 2002. - С. 119], богословські трактати Роберто Белларміно [див.: Беллармин Р. Руководство к богопознанію по лѣствицѣ сотворенных вегцей. - Москва, 1783. - С. 82-96], православний молитвослов ("Благослове єси, Господи Боже вседержителю, источниче благих..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 65]) або «Шестоднев» [див.: Шестоднев. - Чернігів, 1749. - Арк. 12, 19, 32, 202, 232]. Про Бога-"джерело" ("источник") ідеться також у творах Віталія Дубенського [див.: Діоптра, сирѣч Зерцало, албо Изображеніє извѣстнос живота человѣческаго в мирѣ. - Кутейно, 1654. -Арк. 88, 135], Кирила Ставровецького [див.: Транквіліон-Ставровецький К. Євангеліє учителноє. - Рахманів, 1619. - Арк. 53; Транквіліон-Ставровецький К. Зерцало богословіи. -Унів, 1692. - Арк. 6], Івана Максимовича [див.: Максимовичі. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 237; Максимовичі. Богомьісліє. - Чернігів, 1710. - Арк. 37] та інших. Крім того, це був поширений емблематичний образ [див.: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 61].