Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
138 Див. прим. 5 до циклу «Сад божественных пѣсней».
139 Це - емблематичний образ. Наприклад, у збірці «Symbola et emblemata» є малюнок «Каменная гора, морем окруженная» (№ 462) з таким підписом: "Неподвижно смотрю на свирѣпѣюгція волны. Опочиваю на постоянствѣ. Immotus consurrere vidi" [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 116-117].
140 Див. прим. 16 до циклу «Сад божественных пѣсней».
141 Див. прим. 1 до поезії «De sacra caena, seu aeternitate».
142 Євангелія від св. Івана 1:1.
143 Євангелія від св. Івана 1:1.
144 Євангелія від св. Івана 1:1.
145 Євангелія від св. Івана 1: 1. Старі українські богослови, звісно, не визнали б рації за таким тлумаченням. Згадаймо, як різко негативно Захарія Копистенський поцінував спробу раціоналістичного "випрямлення" першого вірша Іванової Євангелії з боку Мартіна Чеховича, який "...вымыслил свой выклад новый тыми словы: 'На початку была мова о Месіяшу, а была у Бога, же ся о ню Бог сам с продками нашими умавял'. Але и той выкрут єго явне єст не слушный и противный євангелисту Іоанну. Бо Іоанн святый не написал так, як Чехович смѣл написати..., але толко написал: 'На початку было Слово, и Слово было у Бога'" [Книга о вѣрѣ. - Київ, 1620. - С. 62-63].
146 Вексель (нім. der Wechsel - 'розмін, обмін') - письмове боргове зобов'язання.
147 Асигнація (від лат. assignatio - 'призначення') - паперові гроші. У Російській імперії з'явилися в 1769 р.
148 Євангелія від св. Івана 1: 2.
149 Слово Лоуос; фігурує в перших віршах Євангелії від св. Івана на позначення другої Божої іпостасі.
150 Євангелія від св. Івана 1: 3.
151 Див. прим. 153 до діалогу «Бесѣда, нареченная двое».
152 Євангелія від св. Івана 1: 4.
153 Ця стара думка за часів Сковороди була узвичаєною. Наприклад, Феофан Прокопович у своєму курсі натурфілософії писав: "...про Землю говоримо, що її Бог створив більш як сім тисяч років тому..." [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 309].
154 На думку Сковороди, вчинена "из тайнообразных фігур, притчей и подобій", Біблія є рятівним плетивом образів Абсолютного. Сам невидимий Бог, перетворюючись на чуттєві образи книг Святого Письма, дозволяє обтяженій плоттю людині збагнути єство Абсолютного. При тому Сковорода розглядає біблійні образи-"фііури" передовсім як емблеми Божої правди. У структурі "символічного світу", так само, як і в людині та макрокосмосі, Сковорода розрізняє матерію і форму, розглядаючи які, він послуговується ноематичними універсаліями тип (фігура), антитип та архетип, що ними богослови зазвичай окреслювали сенс "префіїурації" [див.: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). - Koln; Weimar; Wien, 2005. - S. 363-383].
155 Перша книга Мойсеєва: Буття 1:1.
156 Андрій Ковалівський подав такий коментар до цієї фрази: "Під 'елогім' первісно в Біблії розуміли багато богів. Але множина має в семитських мовах форму збірносте..., а тому і дієслово в однині. В арабській мові це правило (хоча одушевлені якраз виключення). Так само вживання члена ще не вказує, що крім 'цього' неба існує ще якесь инше, як розуміє це місце Сковорода" [Ковалівський А. П. Григорій Сковорода: дослідження і переклади. - Харків, 2007. - С. 19]. Власне кажучи, "боги"-^ёІдЫт у Книзі Буття 1: 1 - це множина від *ё16% Бог. Слово елогім послідовно вживається на позначення як багатьох богів, так і одного бога (причому не лише Яхве). Вживання форми множини в значенні однини (дієслово "створив" при іменникові ^ёІдЫт стоїть в однині - Ъага^ заведено трактувати як pluralis majestatis [див.: The Interpreter's Dictionary of the Bible. - Nashville, 1989.-Vol. 2.-P. 413-414].
157 Магдалина Ласло-Куцюк коментувала цю фразу так: "Слово 'небо' в давньоєврейській мові - це іменник у двоїні - 'шамаїм', вживане у мові їдиш слово 'гімел' [der hind -німецьке, а не давньоєврейське. Слово 'я' - це хіба скорочена назва Бога, але в жодному разі не зі значенням 'цей', як його перекладає Сковорода, - 'ке' може означати 'щоб', а не 'і', 'гарец' - це, може, 'га-арец' [ba^ares] - давньоєврейське слово зі значенням 'земля' ('арец') із визначальним препозитивним артиклем 'га'. Може, в певних містичних текстах хасидизму, коли їдиш вживався на рівні з давньоєврейською, перемішуючи слова двох мов, це речення може означати: 'Бог - небо, тому що Бог - земля'" [Ласло-Куцюк М. Апофеоз світла у творчості Григорія Сковороди // Ласло-Куцюк М. Боги світла і боги темряви. - Бухарест, 1994. - С. 93-94]. Тим часом Андрій Ковалівський уважав, що слово "кв" - це хибно прочитаний видавцями єднальний сполучник "вѣ", тобто "і, та" [див.: Ковалівський А. П. Григорій Сковорода: дослідження і переклади. - Харків, 2007. - С. 206 (прим.)]. Одначе в автографі таки ж чітко написано "кв".