Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
41 Ідеться про завоювання турками Константинополя в 1453 p., тобто про занепад колись
могутньої "імперії ромеїв". До речі, католицькі та православні богослови з позицій крайнього ексклюзивізму сперечалися про причини падіння Константинополя. Так, католицькі богослови, згідно зі своєю наукою про "правдиву Церкву" (її виклад подав Теофіл Рутка в трактаті «Herby, abo Znaki Kosciola prawdziwego» - Дюблін, 1696), стверджували, що занепад Візантії - це не що інше, як Божа кара. Бог, казали вони, покарав греків за невизнання сходження Святого Духа від Бога-Сина, бо саме в день сходження Святого Духа розпочався турецький штурм Константинополя, а місто було взяте в день Святої Тройці. Цей мотив є вже, приміром, в «Описі дороги» (1566 р.) Бенедикта Гербеста [див.: HerbestB. Wypisanie drogi// Памятки українсько-руської мови і літератури. Памятки полемічного письменства кінця XVI і початку XVII в. / Вид. К. Студинський. - Дьвів, 1908. - С. 8-9]. Не раз він зринає й у Петра Скарги: досить пригадати хоч би такі його твори, як «Про єдність Божої Церкви» [див.: SkargaP. О jednosci Kosciola Bozego// SkargaP. Kazania przygodne z inemi drobnieyszemi pracami. -Krakow, 1610. - S. 365-366], «Берестейський собор» [див.: SkargaP. Synod Brzeski// SkargaP. Kazania przygodne z inemi drobnieyszemi pracami. - Krakow, 1610. - S. 401] чи «Заклик до покаяння» [див.: SkargaP. Wzywanie do pokuty... - Krakow, 1610. - S. 17]. Цю ж таки думку активно обстоював Іпатій Потій, зокрема, у своїх посланнях до Костянтина Острозького [див.: PocieyH. Oswieconemu xi^z^ciu a iasne wielmomemu panu Konstantynowi, z laski Bozey xi^z^ciu Ostrozkiemu // Памятники полемической литературы в Западной Руси. -Петербург, 1903. - Кн. 3. - Ст. 1028], Клирика Острозького [див.: PocieyH. Odpis па list nieiakiego Kleryka Ostrozkiego bezimiennego // Памятники полемической литературы в Западной Руси. - Петербург, 1903. - Кн. 3. - Ст. 1102] та олександрійського патріарха Мелетія [див.: Respons Hipatiusza Росіеіа... па list Melecyusza, patriarchy
Alexandriyskiego // Pociey H. Kazania і homilie. - S. 1., s. a. - S. 56]. Перегодом про це ж таки будуть писати Іван Дубович [див.: Dubowicz J. Hierarchia, abo О Zwierchnosci w Cerkwi Bozey. - Lwow, 1644. - S. 151-157], Кипріян Жоховський [див.: Zochowski C. Colloquium Lubelski. - Leopoli, 1680. - K. 1 (присвята)], Теофіл Рутка [див.: Rutka Th. Chorqgiew zgody у pokoiu. - Lublin, 1691. - S. 229], Ян Алоїз Кулєша [див.: Kulesza J. Wiara prawoslawna. -Wilno, 1704. - S. 179] та інші. Тим часом православні полемісти були схильні трактувати це як Господню благодать. Зокрема, Христофор Філалет, який присвятив перший розділ четвертої частини свого «Апокрисиса» розглядові цього питання, каже, що то була Божа ласка, адже греки, "бувши поневолені турками по тілу, по духу перемогли світ, плоть та диявола з усіма їхніми спокусами" [Broniewski М. Apokrisis. - Wroclaw; Warszawa; Krakow, 1994. - S. 195-196]. Так само гадали й Василь Суразький [див.: Суразький В. О єдиной, истинной, православной вѣрѣ. - Остріг, 1588. - Арк. 164-166], Мелетій Смотрицький у своєму «Треносі» [див.: Smotryc'kyj М. 0Qf|vo<;, to iest Lament iedyney s. Powszechney Apostolskiey Wschodniey Cerkwie z obiasnieniem dogmat wiary. - Wilno, 1610. - K. 82] та інші.
42 Сковорода має на думці так звану Варфоломіївську ніч - масову різанину католиками протестантів, яка сталася 24 серпня 1572 р. в Парижі на свято святого Варфоломія, коли загинуло близько ЗО тисяч людей. Із сучасників Сковороди про цю спричинену марновірством трагедію згадував, наприклад, Микола Новиков у передмові до першого видання «Древней российской вивлиофики»: "Пусть припомнят господа наши полуфранцузы день святого Варфоломея; тогда не должно будет удивляться, что у нас некоторые частные люди от суеверия пострадали" [Избранные произведения русских мыслителей второй половини XVIII века. - Москва, 1952. - Т. II. - С. 212].
43 Плутарх говорив про це в трактаті «Про марновірство». У ньому він, зокрема, зазначав, що марновірство перетворює людину на справжнього раба, чого не годна зробити навіть безбожність [див.: Плутарх. Моралии. О суеверии // Вестник древней истории. - 1979. -№ 2. - С. 237]. Забобонний чоловік "був би радий звільнитися від страху, який пригнічує його, немов Тантала - нависла над ним скеля, і безбожність була б для нього блаженним звільненням" [там само. - С. 242]. Зрештою, Плутарх говорив про це і в інших своїх творах, приміром, у трактаті «Про Ізіду та Озіріса».
44 Згадаймо, наприклад, настанови Петра Могили: "...стояти имате к западом, идеже єст начало чувственныя тмы"; "На западВх убо стоит діавол, идеже начало тмы" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 150, 152], або те, як трохи перегодом Іоаникій Галятовський писав: "От востока походит свѣтлость, которая темности розганяєт. Так в Церкви Восточной мешкаючи, Христос-восток свѣтлостю вѣры православной розганяєт межи людми невѣрными темности невѣрства, балвохвалства и герезій розмаитых" [Галятовський І. Скарбница потребная // Галятовський І. Ключ розуміння. - Київ, 1985. - С. 348].
45 Сковорода має на думці суперечки між українськими та російськими православними богословами щодо обряду хрещення. Якщо українські теологи визнавали хрещення і способом "погруженія", і способом "облѣянія" (наприклад, Петро Могила писав: "Крещеніє святоє якоже погруженієм всего в водВ, сице и облѣянісм водою от верху главы чрез все тѣло совершенно бьіваєт" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 8]), то московські богослови рішуче заперечували "обли-вателноє" хрещення й критикували на цій підставі «Євхологіон» Могили [див., наприклад: Питирим, еп. Пращица духовная. - Санкт-Петербург, 1721. - Арк. 342 (зв.)].