Аналітична історія України
- Автор: Боргардт Олександр
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Аналітична історія України». Краткое содержание книги:
Книга Олександра Боргарда відзначається культурною гостротою суджень і науковим підходом до аналізованих історичниї подій. Чітка логіка викладу і аналізу матеріалу – основа цієї ґрунтовної розвідки, яка у певному сенсі є безпрецедентним явищем у огромі сучасної історіографічної літератури. Небайдужість і глибокий патріотизм – це ті дві риси, які безпомильно маркують творчість дослідника і привертають увагу до його книг людей часом діаметрально протилежних політичних та естетичних поглядів. «Аналітична історія» має стати настільною книгою кожного свідомого і небайдужого інтелігента в сучасній Україні.
Зазначимо, що центр ваги цієї історико–публіцистичної праці лежить не стільки в тому аби відтворити минуле, а головне, щоб його проаналізувати. Щоби принаймі не наступати на ті ж самі граблі. Щодо цього, процитуємо радше самого автора:
«Нас тут цікавлять саме історичні події, як наслідок певних причин. Будуть цікавити рушійні сили подій, та те, що могло би бути якби змінилися певні причини. Тобто нас цікавитимуть не так самі історичні події як такі, а радше те, звідки вони виникають, та до чого та в який спосіб призводять. Оце ми й будемо вважати якоюсь мірою, не більше – аналітичною історією».
Відповідно стиль викладу обраний не стільки академічний, скільки публіцистичний, що має максимально поширити коло можливих читачів. Це, деякою мірою, не можна вважати новацією бо є продовженням досвіду П. Штепи, М. Мироненка, Є. Гуцала та багатьох інших.
Справа в тому, що гори — надійний захист від окупанта, бо саме слово “бескиди” у шведській мові зберігає стару семантику “захисту”. Саме тому у Карпатах довший час працювали табори УПА (здається, принаймні чотири) для військового вишколу. Не дивно, що саме вони могли бути ціллю, як німців, так росіян. Більш–менш очевидно, що метою диверсійних загонів С. Ковпака, — могла бути саме дезорганізація цієї важливої основи діяльності УПА. Це ж було й ціллю німців, хоч від них УПА зуміла відбитись. Але, німці ринули й на Ковпака, завдавши йому тяжких втрат. По цьому війська УПА почали його добивати, погнавши на схід. “Красниє партізани” пробули в Карпатах і не так довго, але так кажуть не полишили по собі добру пам’ять.
На виручку генерал–губернатору Франку та райхскомісару Коху, — райхсфюрер Гіммлер кидає свого приятеля, фахівця з каральних операцій обергруппенфюрера СС (генерал–лейтенанта) фон Еріха дем Баха–Зелевскі з 10 000 відбірних есесманів. Влітку 1943 вони проводять широкомасштабну операцію по замиренню. Полонених — для прикладу іншим, — закатовують; полоненим може бути будь–хто: військовий, селянин, жінка або дитина. Хто під руку потрапить.
УПА з полоненими есесманами — теж не сушить собі голову. Їх вішають на деревах — так дешевше; несвідомо наслідуючи приклад середньовічних чернег.
Акція “замирення” на Волині тривала кілька місяців. Загинули від неї десь 5000 мирних людей, убитих або закатованих есесівцями. Але й половина есесівців, або убиті (десь 3000), або вже ніколи не візьмуть до рук зброї. Обергруппенфюрера СС Е. фон дем Баха відкликають, із порядно зіпсованою репутацією.
Тим часом, прочувши про німецьку каральну операцію, на Волинь наступають совєцькі партизани, — а, чи не можна нанести українцям удар в спину, та врешті — донищити їх? На це мобілізується “отряд Міхайлова” та “отряд Фєдорова”, але — не з більшим успіхом, ніж їі ідейний союзник, обергруппенфюрер СС Е. фон дем Бах; відкочуються, зализуючи рани.
Восени 1943 спостерігається спроба поновити каральні операції проти УПА–Північ, на цей раз — із ужиттям авіації, але — не з більшим успіхом, ніж перед тим. УПА не тільки живе, УПА — наступає. А тим часом надходить рік 1944, німецька справа валиться на очах, від неї починає смердіти трупом, та райх пропонує УПА… співпрацю! — нема потреби казати, що ця сміховинна пропозиція відкидається.
Бо, добрий окупант, то лише мертвий окупант; хто би він там не був…
Але, восени 1943 настає визначна подія, підготована всією попередньою боротьбою українського націоналізму за звільнення нашого народу. Є банальною істиною те, що націоналіст одного народу — завжди порозуміієься з націоналістом іншого. Для прикладу нагадаємо вже відому нам згоду С. Петлюри та В. Жаботинського; є й сила інших. Так само, як ніколи й ні в чому жоден націоналіст не знайде спільної мови з імперським люмпеном. Справа й була в тому, що до лав УПА завітало чимало інших національно–свідомих людей, як із місцевих, так і зі збіглих військово–полонених: азебрайджанці, грузини, вірмени, узбеки; траплялися навіть жидівські лікарі. Всі вони були деталічно повідомлені про мету українського визвольного руху, та цілком її схвалювали, віддаючи за неї власне життя.
З цих людей, коли була на це можливість, утворювали навіть окремі національні частини у складі УПА; бо кожному приємніше воювати серед своїх. В боях із ворогами України, які були — одночасно, й ворогами їх власних народів, — вони презентувалися якнайліпше.
Отже, з цих причин ОУН–УПА й скликає в листопаді 1943 — і Конференцію Поневолених Народів Сходу Європи і Азії. Поневолених — ясна річ, Москвою. Не будемо забувати про умови війни, про перегороженість світу фронтами, про те, що вона й не могла бути, за виключенням України, — представницькою. Але, не лише завдяки фронтам. А й з тієї простої причини, що хто ж з отих народів, крім українського, — мав узагалі політичне представництво, будь-де? Але, в Конференціі участили наступні делегації: азербайджанська, башкирська, білоруська, вірменська, грузинська, кабардинська, казахська, осетинська, татарська, узбецька, черкеська й чувашська.
Конференція стала, що б там не було потім, великим початком звільнення пораблених Москвою народів, хоч Третя імперія розпадеться номінально тільки через майже півстоліття. Наведемо коротке посилання зі звернення, в якому — чи не вперше, дається як же точне наукове визначення отієї їх “Вєлікой Отєчєствєнной”.
Сучасна війна між німецьким націонал–соціалізмом і російським більшовизмом — це типова імперіалістична загарбницька війна за панування над світом, за новий поділ матеріальних багатств, за здобуття нових сировинних баз… за поневолення народів.