Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
Все сїе есгь Вѣчности Фигуры.
"Смйрна и Стакти и Касїа..."381
"Даюгцаго снѣг свой, яко вблну (Баволну)"382.
"И тука пшен[ична] насыщаяй тя"383.
От сей нашего Данїйла чудной Пйлулы Змїй лбпнул.
"Той твою сотрёт Главу"384.
Востаёт и Іона от лица Господня385. Сему ж чудовищу в брюхо ввергает его Бог. Тогда спасается все священнаго сего Міра селенїе с людьми его386. Ниневїа значит жилище387, а Іона есть Голуб388.
"Дерзай, Земле...389 дерзайте, скотьі пблсгыи"390.
"Чада Сіоня, радуйтеся! яко даде вам пйшу в правдѣ"391. Лицо, от котораго восгаёт Іона, львйной ров, Пещь, Смйрною дымящаясь, Ковчёг и Кіот, Сампсбнова и Адамова Жена, Ризы Ибсифовы, Чертог Солнечный Въчнаго есгь то же.
"Одѣяйся свѣтом, яко ризою"392.
"Той твою сотрет Главу"393.
Сего рыкающаго Дїявола расгерзав Сампсон, нахбдит в трупѣ его сладость Вѣчносги394.
Сіе дѣлается при Гбродѣ Ѳамнаѳѣ395. Ѳамна значит Образ396.
"Той твою сотрет Главу"397.
Мойсею подражает Наперсник, называя Истину свѣтом, просвѣщающим всякаго Человѣка398, пришёльца в сей Симболйчный Мір. Он посгавляет Предитёчу на мѣсгѣ главныя Фигуры солнечныя.
"Да свидѣтельсгвует о Свѣтѣ..,"399
"Бѣ свѣтйлник..."400
Но меньшее Сблнушко есть болѣе великаго.
"Оному подобает расти, Мнѣ же малйтися"401.
Сей Судія Израилскій разоряет все ветхое Фигур Пблзанье, обновляет естество наше, претворяя невкусную воду в Куражное Вино и придая всей Библїи Сот Вѣчности.
"Дадеся ми всяка власть..."402
"Той твою сотрет Главу"403.
Сего просят Давид с Мойсеем, вбплем возбуждаюгцїе уснувшаго на кол ііпах своея Далйды.
"Да воскреснет Бог!.."404.
"Востани, Господи! и да разсыплются врази твой!"405
"Почи В ДЕНЬ СЕДМЫЙ.. ,"406
КАТАВАСЇА407,
или
СНИСХОЖДЕНЇЕ.
Окбнчив другій примѣр, Паки сказую, что в Библїи иное на Лицѣ, а иное в Сёрдцѣ.
Так, как Алкивїадская Икбна, называемая Еллински ElAi]voc, с лица была шуточная, а внутрь сокрывала великолѣпіе Божїе408.
Благородный и забавный есгь обман и подлбг, гдѣ находим под Лжёю Истину, Мудрость под Буйством, а во Плоти Бога.
Вот прямое, именуемое у древних Еллин "Поігцаа", аесгь Творёніе409! А такїе Писатели суть тбчные Пійты, и ни мало не дивно, что Мойсёя зовут Обманщиком410.
Сей Змїй нарочно создан, да поругаются ему соббрища нагло судящих.
И не дивно, что для сих Лйсов из высоких Божїих Гор раждаетея не Лев или Орёл, но Мыши411, Ежи, Сбвы, Вдбды, Нетопыри, Шёршни, Жабы, Пёая Мухи, Ехидны, Васйлиски, Обезъяны и вредяггця Соломбновским Виноградам Лисйцы412.
"Испытайте Писаній..."413
Конец! и святому Богу Слава!
Цей трактат написано впродовж 1775-1776 pp. Він присвячений Степану Тев'яшову й був надісланий йому 28 березня 1776 р. Через чотири роки Сковорода зробив поновну редакцію трактату. Обидві редакції дійшли до нас в автографах. Кращий автограф зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 86, № 7, арк. 1/20-31/51). Уривки із цього трактату були вперше опубліковані в харківському виданні творів Сковороди 1894 p., а повний текст - у санкт-петербурзькому виданні 1912 р. Подаємо за автографом відділу рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
1 Текст посвяти закреслено. Натомість іншою рукою написано: "Степану Ивановичу, Господину Полковнику его Высокородію Тевяшеву". Степан Іванович Тев'яшов - син острогозького полковника Івана Івановича Тев'яшова (молодшого). Сам був харківським (1734-1757 pp.) та острогозьким (1757-1763 pp.) полковником. У його маєтку Сковорода не раз бував [див.: Ніженець А., Стогній І. Григорій Сковорода. Пам'ятні місця на Україні. -Київ, 1984. - С. 52-53; Гавриленко А. Над Тихою Сосною. На зарубіжній Слобожанщині// Березіль. - 2002. - № 7-8. - С. 151-154].
2 Див. прим. 93 до циклу «Басни Харьковскія».
3 Епікурова насолода в християнській традиції, як правило, поціновувалась украй негативно. Наприклад, Дактанцій уважав науку Епікура шкідливою для доброчесної людини, зокрема й тому, що, на думку старогрецького філософа, "насолода є найвищим добром" [Дуція Цецилія Дактанція Фирмиана, нареченнаго христіанским Цицероном, божественных наставленій седмь книг, писанных к Константану Великому, первому христіанскому императору. - Москва, 1783. - С. 264-265]. Так само й Григорій Богослов із властивою йому експресією закликав боротися з "Епікуровою безбожністю, з його атомами й чужою філософії насолодою" [Творения иже во святых отца нашего Григория Богослова, архиепископа Константинопольского. - Санкт-Петербург, б. г. - Т. І. - С. 391]. Цей погляд поділяла й переважна більшість письменників та філософів старої України. Тільки дехто з них, так само, як Сковорода, пробував тлумачити Епікурову насолоду як явище духовного ряду. Наприклад, Михайло Козачинський писав: "Розбещені люди вбачають своє щастя в чуттєвих насолодах і матеріальних статках. Такої думки дотримувалися філософ Арістіпп, цар Сарданапал, імператор Магомет. її зазвичай приписують також Епікурові, однак безпідставно, адже хоч Епікур в «Етиці» теж пов'язував щастя з насолодою, але не з насолодою тіла, а зі справжньою насолодою душі" [Козачин-ский М. Книга третья. Нравственная философия, или Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. - С. 336]. Така апологія Епікура була характерною для XVIII ст. [див., наприклад: ТатищевВ.Н. Разговор двух пріятелей о пользѣ наук и училищ// Чтения в Императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете. - 1887. - Кн. І. - С. 44; Przybylski J. Wieki uczone starozytnych Grekow і Rzymian. - Krakow, 1789. - S. 66].