Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає
- Автор: Айраксинен Тимо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-66-3
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає». Краткое содержание книги:
Розрахована на широке коло читачів, адже про щастя мріє ледь не кожна людина.
Усі не мають усього, але нікого не можна вилучати з розподілу матеріальних благ. У всіх має бути належний рівень життя. Можна вийти з кола самому, але не можна змушувати покинути коло інших. Економічна дискримінація несправедлива. У цьому сенсі бідність стає проблемою країни з високим рівнем життя, такої як Фінляндія.
Далі необхідно буде застосувати абстрактне мислення. Мені прикро, та нічим не можу зарадити. Обіцяю не чинити цей гріх удруге.
Припустімо, що є дві країни, Х та Y. У кожній з цих двох маленьких країн є 2000 телефонів. Країни однаково багаті. Кожна має однакову кількість товарів і статків. Але уявімо, що у країні Х половина людей має по кілька телефонів, а решта — не мають жодного. А в країні Y, своєю чергою, телефони розподілені нарівно, причому таким чином, що у кожного не більше одного телефону. У деяких жителів обох країн немає телефонів, але в країні Х власників телефонів менше. У крайньому випадку в країні Х усіма телефонами володіє одна людина, а інші лишаються без них. Як я вже казав, обидві країни однаково багаті, але в якій з них вищий рівень життя? Очевидно, що рівень життя вищий у країні Y, адже там у більшої кількості людей є можливість мати телефон.
Цей мислеексперимент показує, що рівень життя і багатство країни — дві цілком різні речі. Рівень життя не можна виміряти кількістю телефонів. Необхідно провести опитування, у скількох людей телефони є. Тільки тоді стане очевидно, що у країні Y рівень життя вищий. Необхідно взяти до уваги не лише кількість товарів, а й їхній розподіл. Проблема ускладнюється, коли у країні Х 2000 телефонів розподілено зовсім неоднаково, а в країні Y 1000 телефонів розподілені нарівно, тобто кожному щасливцю дістається по одному телефону. У якій з країн тоді буде вищий рівень життя? На це питання немає правильної відповіді. Певно, що приємніше жити в країні Y (наприклад, на Кубі), ніж у країні Х (наприклад, в Бразилії). Рівноправна Y щасливіша від протилежної їй Х. От ми і дійшли до витоків романтизації соціалізму.
3.1.3. Історія визначення рівня життя
Що становить собою рівень життя? Рівень життя становить собою матеріальні блага. Життєвий рівень — вузьке поняття, яке потрібно доповнити ідеями якості життя і благополуччя, що ми в наступних главах і зробимо. Утім, рівень життя — поняття корисне, воно пояснює щось суттєве про сучасне технізоване суспільство і його цінності. Рівень життя до того ж поняття застаріле, принаймні у Фінляндії, де всього і так уже забагато. Ми майже дійшли до моменту, коли можемо сказати, що наш рівень життя надто високий, принаймні з погляду сталого розвитку. На наш життєвий рівень природи не стане, це гірка правда. Високий рівень життя — також проблема, і саме у цьому сенсі важливо пам’ятати про феномен П. Лінколи.
Ідея і тривога щодо рівня життя відсилає нас до світу 1950-х з притаманними йому нестачею та бідністю і водночас прагненням кращих за попередні часів. Тоді не було нічого, нормувальна економіка обмежувала життя, купони були звичним ділом. Війна пустила Фінляндію на дно. Суспільство, проте, було готове демократизуватись і розвиватись економічно. Збагачення було можливим, і розподіл багатств на всіх був розумною і досяжною ціллю. Це дійсно було чимось новим. У попередньому становому суспільстві духівництво і дворянство паразитували на інших, привласнюючи частину їхніх доходів. Це було їхнім одвічним правом. Буржуазія платила разом із селянами — чи, правильніше сказати, що було потрібно, те виправляли з селян, а решту збирали з буржуазії, якщо узагалі мали до їхніх грошей доступ. Буржуазія стала сильною саме тому, що змогла захистити свою власність від станів, що паразитували. Селяни були на їхній ласці. Вони платили податки і відбували у царській армії військову службу під час безконечних воєн. Дворянство дістало командні посади і привілеї. Тоді привілей був ключовим словом. Сьогодні ніхто не має привілеїв. У всіх однакові права, принаймні за законом.
У становому суспільстві рівень життя мало духівництво і дворянство, хоча, щоправда, говорити про рівень життя у цьому випадку марно. Краще говорити про привілеї, пишноти і злидні. Духівництво і дворянство розкошували, а їхні годувальники бідували. Буржуазія посіла місце десь посередині, коли її чисельність виросла достатньо і статки їй дозволили. Вона стала імітувати розкішне життя, хоча під її кутом зору це було гідним осуду. Дворянин тратив гроші та влізав у борги, якщо не мав під рукою селян, яких можна було пограбувати. Буржуа працював і заощаджував. Для дворянина марнотратство було необхідністю і звичним ділом. Для буржуа воно було гріхом, неподобством і формою життя, якої необхідно уникати. Але уникати розкоші складно. Надто вже вона ваблива і приємна. Буржуа навчилися поганих звичок. У наш час важко уявити, що буржуа були уособленням ощадливості та вели скромне і безгрішне життя за своїми скринями з грішми.