Дерево бодхі. Повернення придурків [Романи]

— Ми здійснили нашу Нездійсненну Мрію… — почали пояснювати ми.

— Придбали купу залізяччя? Труну на коліщатках?.. Ні, ви здійснили значно гіршу річ! Ви стали королями слабих розумом і немічних духом, бо тепер десятки таких як ви недоробків і ледарів мріятимуть про те, як би купити авто покрутіше й розбитися, втопитися, задушитися в ньому!.. І всі вони стоятимуть тут, на цій галявині, рюмсатимуть і витиратимуть мокрі носи, а далі чекатимуть тисячі років в баюрі на березі Стікса, поки їх не перевезе на той бік роботяга Харон!

— Слухай, Мула, що цей старий може знати про здійснення Нездійсненних Мрій? — сказав я зі зневагою.

— Він збирає ягоди, то, мабуть, — нічого, — підтвердив мої підозри Мула.

Почувши це, збирач ягід раптом зайшовся сміхом та поставив на траву свого кошика:

— Ти, — він тремтячим від хихотіння пальцем вказав на мене. — Ледар… анархіст… книгопалій. Ти, певно, досі не зрозумів, що просто так нічого робити не можна. Палити книжки не можна, знущатися над їх героями, переінакшуючи зміст, не можна… Навіть монстриків у комп’ютерній грі не можна нищити просто через те, що вони страшні!.. І ти, — старий, усе ще сміючись, звернувся до Мули, — ти ще не допетрав, що не біда, наприклад, втратити сад. Головне — не втратити надію його виростити… — сивий дідуган знову споважнів: — Усе на світі мусить бути справедливо, бо лівий берег Стікса ніколи не спорожніє, а Харон стане старим, як я, та не встигне всіх перевезти…

— Діду, скажіть, а що там — на іншому березі? — спитав Мула.

— Мене звати Зевс, — мовив старий.

— Діду Зевсе, скажіть… — повторив Мула (іноді, дуже рідко, він міг бути впертим).

Зевс замислився на мить і відповів:

— На тому березі хробаки повертаються туди, звідки прийшли, — у землю. Робітники молодшають і перетворюються знову на робітників або стають продавцями. Продавці стають босами або й не стають… Та й продавці, і робітники, і боси, і навіть хроби можуть перетворитись на придурків.

— А що там стається із такими, як ми? — нетерпляче спитали ми з Мулою.

— Вам нічого там робити. Придурки завжди лишаються придурками. Немає сили, здатної поміняти неправильні й неорганізовані голови на такі самі розумні та здорові. Навіть чекання на березі Стіксу не змінить вас. Придурки живуть вічно, і коли вже ти став придурком, значить, є за що! — повчально завершив Зевс.

— А хто ці люди, які не продавці, не робітники й не хроби, і яких ми подекуди зустрічали там, на березі? — поцікавився я.

— Це Творці.

— А чому ми ніколи не бачили їх у нашому селі? — спитав Мула.

— Тому що Творців небагато. Їх не може бути багато, бо тоді б ваш світ не мав сенсу, — посміхаючись, сказав дід Зевс.

— Добре, що Творців мало! — зраділи ми з Мулою і тут же ж засумували: — Так, значить, ми ніколи не потрапимо на той берег ріки?