Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності
- Автор: Эндшё Даг Эйстейн
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-67-0
- Переводчик: Ольга Белая
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності». Краткое содержание книги:
Книжка, що становить захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, стане у пригоді всім, хто цікавиться питаннями культури, релігії, а також статі та сексуальності.
ISBN 978-617-7192-67-0 (Видавництво Анетти Антоненко)
ISBN 978-966-521-693-3 (Ніка-Центр)
© Universitetsforlaget 2009
© Переклад. О.Біла, 2017
© Видавництво Анетти Антоненко, 2017
© Ніка-Центр, 2017
Спершу іслам не встановлював жодних обмежень на кількість наложниць або на сексуальні стосунки чоловіків зі своїми рабинями205. Певний час конкубінат був поширений у великих масштабах серед багатіїв мусульманського суспільства206. У ІХ столітті, наприклад, халіф Аль-Мутаваккіль уславився тим, що нібито мав 4 тисячі наложниць і з усіма ними ділив ложе207. З огляду на таку казкову кількість не дивно, що гарем Аль-Мутаваккіля фігурує в «Тисяча й одній ночі». Але гареми, можливо, грали помітнішу роль у східних фантазіях Заходу, а не в історично сформованій громадській організації мусульманського життя. Метою створення гарему було не зібрати якомога більше дружин і наложниць, а відокремити жінок у багатших домогосподарствах і, крім усього іншого, запобігти їхньому вступові у контакт із чоловіками-не-членами-сім’ї208. Гарем був харамним, забороненим для чоловіків місцем. Його, звичайно, не могли відвідувати гості чоловічої статі. Багато жінок, які опинились у гаремах, були рабинями, але згодом могли стати дружинами чи наложницями членів родини чоловіка. Наприкінці ХІХ століття в імператорському гаремі Константинополя налічувалося близько 400—500 рабинь, переважно з Північного Кавказу. Але не обов’язково всі жінки залишались у гаремі пожиттєво. Деякі з них покинули гарем, одружившись із впливовими урядовцями209.
Різні мусульманські країни досі відрізняються одна від одної залежно від того, дозволяють вони багатоженство чи ні. Однак й у країнах, де багатоженство дозволене, існують різні обмеження. У сунітському ісламі, наприклад, чоловікові не потрібно отримувати дозвіл дружини або дружин на те, щоб узяти нову дружину. У шиїтському ісламі, навпаки, такий дозвіл необхідний. В Ірані у 2008 році був запропонований проект закону, який дозволяв чоловікові брати другу дружину без згоди першої. Це зазнало критики з боку старшого аятоли, оскільки це харам і «суперечить указівкам Корану». Тож уряд згодом відкинув цю пропозицію210.
«Камасутра» (ІІ століття н.е.), ймовірно, найважливіший текст, присвячений сексові та коханню в індуїзмі, містить певні правила щодо того, коли чоловік може взяти другу дружину. Чоловік може побратися з іншою, якщо його перша дружина фригідна, нещаслива в коханні, народжує тільки дочок або не народжує дітей взагалі. Але всі ці причини в будь-якому разі зайві, оскільки нинішня дружина може йому просто не подобатись211. Дозвіл на багатоженство зберігався в інших індійських релігіях. Серед джайністів можливість узяти другу дружину є одним із питань, яке розділяє дві найвпливовіші гілки віри. Тоді як светамбара-джайнізм дозволяє брати нову дружину, якщо перша безплідна, дігамбара-джайнізм забороняє це212. Аж до ХІХ століття чоловіки-парси, члени зороастрійської громади в Індії, могли взяти другу дружину, якщо вже мали дітей від першої213. Полігамія також існує серед вищого прошарку сикхів.
Полігамія більше не практикується в індуїзмі. У сучасній Індії шлюбні права, як і раніше, прив’язані до релігії. Загальний закон про шлюб для індуїстів, буддистів, джайністів і сикхів забороняє полігамію. Такі самі закони існують у християн і парсів214. Індійський закон для мусульман, з іншого боку, належить до шаріату, це означає, що, згідно з Кораном, кожен мусульманин може мати до чотирьох дружин215.
Незважаючи на досить двоїсте ставлення до гетеросексуальності, не можна сказати, що багатоженство невідомо буддизмові. Падмасамбхава, засновник тибетського буддизму, отримав дружину в подарунок від короля Тибету, хоча він уже мав принаймні одну головну дружину216. Король Бутану Джігме Сінгьє, який зрікся престолу в 2006 році, мав чотирьох дружин. А не так далеко на Сході, у китайському даосизмі, чоловікові було заборонено мати декілька дружин217.
Зазвичай майже всі релігії не дозволяли жінкам мати декілька чоловіків. Але в межах тибетського буддизму традиційно жінка має право перебувати в шлюбі з декількома чоловіками одночасно. Як правило, жінка одружується з кількома братами, що вочевидь усуває будь-яку невизначеність щодо сімейної належності дітей218.