Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності
- Автор: Эндшё Даг Эйстейн
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-67-0
- Переводчик: Ольга Белая
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності». Краткое содержание книги:
Книжка, що становить захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, стане у пригоді всім, хто цікавиться питаннями культури, релігії, а також статі та сексуальності.
ISBN 978-617-7192-67-0 (Видавництво Анетти Антоненко)
ISBN 978-966-521-693-3 (Ніка-Центр)
© Universitetsforlaget 2009
© Переклад. О.Біла, 2017
© Видавництво Анетти Антоненко, 2017
© Ніка-Центр, 2017
Багатоженство мормонів зазвичай наражалося на відверте несхвалення інших американців-християн. У 1862 році, у розпал Громадянської війни, Конгрес прийняв заборону на багатоженство на «територіях та інших місцях» США. Заборона була спрямована передусім проти мормонів, які головно жили на території сучасного штату Юта233. Президент Авраам Лінкольн дозволив мормонам існувати, незважаючи на закон, який він підписав, але тиск на них із роками неухильно посилювався. У 1887 році Вашингтон прийняв рішення розпустити церкву мормонів і конфіскувати все її майно. Полігамісти отримали до п’яти років позбавлення волі. Діти, народженні не від першої або єдиної дружини, втрачали всі спадкові права. Чоловікам, які зреклися багатоженства, було дозволено голосувати або обіймати державні посади. Жіноче право голосувати, хоча воно існувало від 1870 року, було скасоване, позаяк полігамні дружини сприймались як політична загроза234. Більше тисячі чоловіків були засуджені за багатоженство235, а майже двісті вагітних жінок — заарештовані за перелюб236. Федеральний тиск був настільки потужним, що Вілфорд Вудрафф, президент мормонської церкви, в 1889 році заборонив освячувати полігамні шлюби. Він заявив, що Бог явився йому в видінні 23 вересня 1890 року та сказав, що він більше не підтримує полігамію. За два дні нова доктрина була опублікована в маніфесті, й відтак керівництво церкви одноголосно схвалило її як своє офіційне вчення237. Однак церква визнавала полігамні шлюби, укладені до 1890 року. Вони були чинні до смерті подружжя.
Незважаючи на нову доктрину, деякі мормони продовжували брати полігамні шлюби й після 1890 року, в тому числі й очільники церкви238. Проте загалом мормони сприйняли нову доктрину серйозно, й у 1904 році було відлучено від церкви всіх, хто вступив у полігамний шлюб239. Після цього церква була особливо пильною, щоб запобігти багатоженству. Коли в 1943 році з’ясувалося, що один із дванадцяти апостолів церкви — одна з найважливіших постатей — мав заразом двох дружин, його звільнили з усіх ключових посад і відлучили від церкви240.
Зрештою виникли окремі невеликі групи так званих мормонських фундаменталістських церков, які стверджували, що саме вони справжні нащадки Джозефа Сміта та Бригама Янга. Вони дотримувалися традиції багатоженства, яка й далі асоціювалася з вічним порятунком. Оскільки не існувало правової заборони на додаткових сексуальних партнерів, крім законного чоловіка або дружини, ці групи не переслідувалися через їхню полігамну практику. Тільки у 2001 році стався випадок, коли чоловік зі штату Юта був засуджений за двоєженство, проте на додаток до того, що був звинувачений у шахрайстві та зґвалтуванні неповнолітніх241.
Однак полігамним шлюбам у цих фундаменталістських мормонських церквах не надано юридичного визнання. Так само, як люди нетрадиційної орієнтації в багатьох країнах борються за визнання одностатевих шлюбів, мормони-фундаменталісти виборюють визнання багатоженства в Сполучних Штатах242.
Релігійна заборона багатоженства впливає на цілу низку різних аспектів загального взаємозв’язку між статтю та релігією. Полігамія, як виявили Лютер і Августин, є гарним прикладом того, з якими проблемами стикаються люди, коли їхня віра відрізняється від того, що вказують їм священні джерела, які вони свято шанують. І мормони ХІХ століття, й сучасні мормони мали та мають суворий досвід спроб людей регулювати сексуальне життя інших, згідно з власними релігійними переконаннями. Те, що поліандрія (багатомужество) достатньо рідкісне явище у полігамії, відображає існування відмінності в правилах для чоловіків і жінок. Абсурдно говорити про релігійну гендерну рівність, якщо від жінок вимагається повна моногамія, тоді як чоловік може мати кілька дружин. Це залишається проблемою, попри всі зусилля знайти рішення, яке б надало статям рівного статусу. Як можна дозволити жінці брати шлюб із декількома чоловіками, якщо всі священні джерела забороняють це? На якій підставі чоловікові може бути заборонено брати кілька дружин, якщо ті ж джерела дозволяють це?
Найголовнішим, можливо, є те, що полігамія, як і раніше, руйнує всі твердження, згідно з якими моногамний гетеросексуальний шлюб уважається очевидним і природним, — твердження, характерні християнським контекстам. Але й християнські джерела фактично не надають моногамному гетеросексуальному шлюбові якогось унікального статусу.