Полювання на чорного дика
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #4
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-439-0
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Полювання на чорного дика». Краткое содержание книги:
Щоб замирити мілітарні настрої Гітлера, лідери світових держав погоджуються у Мюнхені на ганебний компроміс. Герой роману, як і його славні прадіди, незважаючи на підступи совєцької агентури, продовжує боротися за свободу своєї бездержавної нації, шукаючи будь-яку можливість розхитати міць московського диявола.
А історія тим часом робить нове коло. І невивчені колись її уроки доведеться вивчати нам, сучасним українцям…
— Скажи мені, а на чиїй стороні ти, такий всезнаючий і безстрашний? — спалахнула вона.
Макміллан гмикнув.
— Я — на своїй стороні, — проказав він. — Усе, що мене цікавить, — інформація для моєї аналітики в «Обзервер», і для цього співпраця з Дейчем дуже корисна. Допомагає складати докупи деякі факти, розуміти суть певних подій. Знаєш, для професійного журналіста цінний будь-який досвід і джерело іформації.
До того ж я класичний консервативний британець, і компартією чи торжеством ідеалів пролетарської революції мене не спокусити, так само і шантажувати складно, бо у будь-який момент я можу піти до Скотланд-Ярду чи МІ-6 і написати заяву про те, що мене, британського журналіста, переслідують агенти НКВС; назвати ім’я Арнольда Дейча… І коли резидентуру почнуть трусити британські спецслужби — йому буде не до мене…. А ти, Едіт? Ти так можеш?
Вона мовчки нахилила голову. Їй не було що сказати чи заперечити. Макміллан назвав речі своїми іменами. Власне, вона і без нього здогадувалась, що усе саме так, тільки не давала ходу тим своїм думкам.
— А концерт? — нарешті запитала вона. — Концерт Плевицької був лише приводом для цієї розмови?
Алекс похитав головою.
— Ти казала, тобі дуже не сподобався букет, який ми подарували Плевицькій. Занадто незграбний, важкий… До того ж квіти були загорнуті у жахливу цупку обгортку…
— Так. Букет і обгортка справді були жахливі.
— Справа у тому, що Плевицька — не просто співачка, Едіт, — промовив він. — Як і її чоловік, вона агентка НКВС. Агентка на псевдо Фермерка. Їх завербували ще на початку 30-х, тож… В отій жахливій обгортці я на прохання Дейча передав Плевицькій певні документи. Тонкий вишуканий папір не зміг би приховати аркуші.
— То твої слова «Квіти для прекрасної фермерки» були умовним сигналом, аби вона зрозуміла, що то за букет?
— Саме так. А концерт у «Савої» твій друг Дейч спеціально організував для того, щоб я зміг без зайвих клопотів передати їй ті документи. Як бачиш, Дейчу не довелося вигадувати велосипед. Як і возити безцінний компромат туди-сюди Європою. Візит Плевицької до Лондона теж не викликав ні в кого підозри. Російська співачка в еміграції зрідка дає концерти, щоб звести кінці з кінцями… Що тут такого?
— Ти сказав… компромат? На кого? — здивовано перепитала Едіт.
— Компромат на одного з поважних совєцьких воєначальників, який стоїть на заваді Сталіну. У Кремлі його хочуть звинуватити в співпраці й таємних домовленостях із німцями, бажанні усунути Сталіна від влади, здійснити державний переворот і що там ще. Фермери отримали завдання підкинути компромат Гестапо. Ті, зі свого боку, навряд чи проґавлять таку нагоду, і до Сталіна ці папірці можуть повернутися справжнім серйозним обвинуваченням. Тож якщо усе складеться, почнеться новий виток репресій серед совєцьких військових найвищого еталону… Усе, як бажає Сталін.
— І ти це зробив? — здивовано перепитала Едіт.
— Ми це зробили разом, люба, — усміхнувся Алекс. — Я і ти.
— Господи! Але ж я не знала…
— Тепер знаєш… — розвів Макміллан руками.
— Але навіщо? Навіщо ти вплутався в таке?
— Усе дуже просто, — проказав Алекс, — я спокусився на прохання Дейча передати ті документи лише з однією метою. Ненавиджу усю цю теперішню совєцьку шушару, які 6 пости вона не займала і як би не іменувалася. Вони спотворили усе, що могли. Не мине і року, як совєцький генералітет почне лихоманити. І коли полетять голови й увесь світ буде перебувати у повному здивуванні, що за мана відбувається в совєцькій Росії, бо страту генералітету за звинуваченням у шпигунстві не приховаєш, як голод у 33-му, я матиму гарний матеріал для «Обзервер», у якому поясню усій Європі, хто є насправді Сталін. Як він нищить власних генералів, фабрикуючи проти них звинувачення, як руками розвідки ті наклепи перетворюються на повноцінний компромат… Я відслідкую увесь цей шлях і матеріал буде захопливий. Я тобі обіцяю.
— Ти забув, що сам будеш причетний до цієї крові… — ледь стримуючись, вигукнула Едіт. — Тебе викриють одразу, як тільки матеріал надрукують! Ти ж, власне, передавав той букет із документами Плевицькій!
— Едіт, — поблажливо усміхнувся Макміллан, — мені неприємно тобі це казати, однак невже ти думаєш, я не зможу викрутитися? Я скажу: гадки не мав, що у букеті секретне послання для Гестапо, адже це ти запропонувала мені супроводжувати тебе на концерт до «Савою»!
— Я? — ошелешено перепитала Едіт.