Втомлені гори

12.4.2000 р. В ЧОМУ ДОВГОЛІТТЯ? Головне, не скільки жив, А що добре ти зробив, Бо якраз у тих суцвіттях – Зміст людського довголіття. 4.12.2000 р. ВИРОК На людину можна наговорити, Але не можна очорнити, Бо весь на неї наговор – То ваш в майбутнім приговор. 6.4.2003 р. ХТО СЛІДУЮЧИЙ? Був Чорновіл. Ось вже й Гонгадзе, Хто ж на черзі завтра, братці? 23.7.2001 р. ДИВИСЬ ПІД НОГИ Якщо ідеш – дивись під ноги, Як позбивать не хочеш роги. 17.11.2001 р. З НІГ НА ГОЛОВУ Все поставили в нас з ніг на голову, Бо такого ми маємо Президента і Голову. 29.8.2001 р. ПОМІНЯЛИСЬ ГЕНИ Стають зовсім другими гени, Як в животі бурчить у Гени. 11.11.2001 р. ХОДИ ПРЯМО Я не люблю зигзагами ходить, Ріжу те в очі, що болить. 4.4.2003 р. НЕ РЕПЕТУЙ Розум пізнай у співстоянні, Але не в силі ураганній. 4.4.2003 р. ГОРИНИЧ – Хто державою колотить: Бог, горинич чи шпана? – Ні! Не Бог і не горинич, А горинича жона. 15.11.1990 р. ДОБРЕ, ЩО ПИВ Я тільки й вижив, бо я пив, Коли Чорнобиль я гасив. 16.4.21004 р. ВІВЧАРКИ ОЗВІРІЛІ Є тип людей страшенно неприємних, Бо душі в них з брехні і пліток темних, Що ходять, як вівчарки озвірілі, Коли побачать, якщо хтось при ділі. 9..6.1990 р. КОЗЛИ Стоїть Козел на криші хати, Й до Голови, немов сміється: –Ти зміг прогнать мене із лугу, А от сюди не доберешся. 2.2.1990 р. ЮН І В’ЮН Не чув ніколи Гриць про юн, Не бачив він Карпати, Зате він знав, де жиє в’юн І як його спіймати. 3.2.1990 р. КАЇНИ – Хто це навколо нас: привиди, люди, Чи чортовщина якась? Звідки вони оті каїни, юди, Звідки ця погань взялась? 20.10.1997 р. СМІЛИВИЙ ВЕРШНИК Борису Єльцину О, як мій вік в Комуну рвався, Поки сміливий чоловік На всім скаку схопив за гриву – Немов коня – двадцятий вік; І так йому зашпорив ребра, Що той спинивсь на всім скаку, Й щоб ніг не встиг піднять передніх – Певно б зваливсь у пропасть злу. І хоч у прірву не звалився, Але, здавалося в ту мить – Вершник в сідлі не удержиться, І от-от в пропасть полетить. А як той вершник взяв вуздечку, Кінь хоч хвицавсь – та покоривсь, І під копитами історій Союз Радянський розваливсь. Що буде далі? Я не знаю, Чи плакать треба, чи співать? Але про вершника, я певен, Будуть романи ще складать! 3.1.1990 р. ПЕРША СКРИПКА Горбачову М.С. Хто перестройці заважає? Перше за все, найбільше – Рая. Проти дружини не попреш, Це вам не МУР, не КЕГЕБЕ. А перестройці щоб звершитись, Тре’ було Міші розлучитись, Та як же зміг би він без Раї, Як Рая першу скрипку грає? Та ще й до того – так, до слова – Пішла ва-банк на Іванова. Воно-то ніби і дурниця, Але це як вже подивиться... 8.1.1990 р. СЕЛО, ЯК ЦВИНТАР Чомусь невесело на серці, А в голові якийсь сумбур, Ніби хтось в душу сипле перцем, І в слід за ним спускає бур. Ніде під Сонцем не сховатись І ні з ким випити сто грам, Стоять пусті старенькі хати, Де жив Семен, де жив Іван. Помер Пилип, Марко і Костик, Мій батько, мати і брати, І я б в село приїхав в гості – Але, до кого і куди? Село, як цвинтар – тільки згадка: Одні старі і наймити І ще між ними тії слуги, Яких панами нарекли. Бо пан – то пан: то є володар Над світом, а не над людьми, А цей себе вважає Богом, І в цьому винні тільки ми. Панів нічого не цікавить Окрім, як всіх закабалить, Отож, пора нам всім подумать, Як будем далі, хлопці, жить? 13.8.2001 р. БУЛЬВАРЩИНА