Енциклопедія російської душі
- Автор: Ерофеев Виктор Владимирович
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-966-2151-33-6
- Переводчик: Василь Шкляр
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Енциклопедія російської душі». Краткое содержание книги:
— Давай допоможу, — сказав я. — Я тебе означу.
— Що таке Росія? — запитав мене Сірий.
— Росія — це моральність, — відповів я.
— П’ять, — сказав Сірий.
— На чому тримається Росія? — запитав Сірий.
Усі російські боги ставлять каверзні запитання. Це відобразилося у фольклорі.
— На безчесті, — відповів я.
Сірий промовчав.
— З тобою можна працювати, — сказав Сірий.
Ми почали працювати. Я був призначений радником. Боже, я — радник! Звичайно, я нічого не радив. Я був порученець. По зв’язках з інтелігенцією. Я був таємним радником російського Бога.
— Ти, виходить, от що, — сказав Сірий. — Ти — писучий, а я — ні. Я тобі скажу, що писати, а ти — напиши.
Сірий не любив письменників, але він їх чомусь трошки поважав.
— Ти напиши, що жінки — це гівно. їх треба провчити. Ось у мене, наприклад, була наречена. Ну, одна перукарка. Зрозумів?
Чому росіяни бояться євреїв?
Ми посварились із Сірим, тому що він негідник. Я писав для нього. Мені здавалося: працюю на Росію. Але він мені зненацька запропонував написати, що всі євреї — гади. І навіть полукровки — гади. Можливо, вони ще небезпечніші за жидів.
— Ти чого? — сказав я.
— Ти пиши, — буркнув він.
— Чому ти боїшся євреїв? — запитав я.
— Вони розумні. Вони п’ють кров християнських дітей.
Росіяни сидять, як бобики, вуха притисли — бояться сіонських мудреців. Своїх мудреців немає — допоможи кулаком. Погром — це ціла програма занепокоєння. У росіян мало такого смачного антисемітизму, як в українців і поляків, — у них просто жижки трусяться.
— Прийдуть сіонські мудреці — об’їбуть.
— А ви не обйобуйтесь.
— Як же нам не обйобуватися, якщо ми дурники?
— А ви не будьте дурниками.
— Чого захотів! Ми — нарізно, а вони кучкуються.
— А ви теж своїх тягніть.
— Ми так не вміємо.
Немає поза цим іншого такого питання, де б так ясно було видно російське безсилля. Воно схоже на статеве. Хоче мужик показати себе, а в нього не стоїть. Ось тоді все розтрощиш від злості. Але, крім безсилля, сидить у підкірці фізіологічна відраза. Жінки бояться мишей, а росіяни — євреїв. Сюди б психоаналіз: звідки цей гидливий острах? Росіянинові єврей фізіологічно неприємний, він його відштовхує. І носом, і волоссям, та й взагалі. Але про це в книжках не пишуть. Антисемітизм — біг у чоботях по рідкій глині. Росіянина «заклинює» на євреях. Вони, як осколки давнього Бога, впали йому на голову й відібрали розум. Бажання реваншу. Розпускання брудних чуток. Тактика скунса. Нелюбов до євреїв, як пароль, єднає росіян. Забери пароль — незрозуміло, де хто. Суть не в доказах, а в позивних.
— Богородиця — теж єврейка, — нагадав я.
— Ну, тоді ми зовсім пропали, — перелякався Сірий.
— Розповідайте, — сказав реформатор.
— Сірий — ворог російського прогресу. Настав час покінчити з російською казкою.
— Чому ви од мене тікаєте? — образився Сашко. — Ми повинні разом ухвалювати відповідальні рішення. Врешті-решт, влада повинна брати участь.
У газети я не пішов. Безбуттєвість Росії привела до влади російську бюрократію.
— Якщо йти у владу, перше знання: народ — мотлох, — сказав я. — Російський консерватизм знає це краще за всіх. Щоб відгородитися від народу, потрібно створити армію бюрократів.
Додзвонитися не було можливості. Єдині живі люди у владі — служба безпеки. Але в них погана спадковість. Я запропонував їм ліквідувати Сірого.
— Сірий — суцільна заморока, — сказав я.
Павло Павлович вислухав уважно, незважаючи на містичні труднощі.
— Виходить, він є? — нарешті запитав.
— Як я розумію, ліквідація Сірого відкриє Росії шлях до процвітання, — уточнив Сашко.
Реформатор, якого не любить народ, ніяк не міг зважитися.
— А якщо він нам знадобиться?
— Як?
Я розчарувався в кремлівських мрійниках.
Мені жаль світових зусиль. Я купив кинджал. У Сірого сьогодні багато справ. Він пробудився до життя. Він багатий і бідний одночасно. У Сірого — блакитні очі. Ми з ним виробляємо концепцію майбутнього Росії. Вирішено: ми будемо танцювати, як грек Зорба, сиртакі в льодах, на безславних руїнах.
— Заплуталася, бабо? Вижила з розуму? Розпадайся, стерво! — заволав Сірий.