Енциклопедія російської душі
- Автор: Ерофеев Виктор Владимирович
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-966-2151-33-6
- Переводчик: Василь Шкляр
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Енциклопедія російської душі». Краткое содержание книги:
Силовики зникли.
Сірий запалив свічі, врубав Вівальді.
— Місяцехід, повний хід! — вишкірився Сірий, жбурляючи на килим тіло нареченої із зубами. На тілі нареченої дві кнопки пристрасті й один п’ятачок безуму. На тілі нареченої Сірий відтворив великий стиль радянських галантерей зразка 1970 року: волошковий пояс від панчіх із гумками, що метляються на великих білих ґудзиках. У ґудзиків здивований вираз обличчя. Сам Сірий вирядився у блакитні кальсони з поворозками. Наречена поповзла по килиму на ліктях і колінах. Він — давай фотографувати.
— Кульбаба ти моя еротична, — подобрішав Сірий, коли наречена вперлася в кут. — На підвіконня!
Вона видерлася.
— Покажи піську!
— На! — хтиво засоромилася вона, засунувши лице у волосся.
— У ліфт!
Вона помчала на сходи, трясучи гумками.
— У ванну!
Наречена попливла в іржавій посудині.
— А зніми мене, як я пісяю!
— Ну, давай, — знехотя сказав Сірий, який не любив жіночої ініціативи.
Наречена випустила жовтий струмінь у ванну.
— Які ви, все-таки, жінки бридкі, — сказав Сірий. — Коли сците, у вас сеча по волоссю тече.
— А зніми мене, як я какаю! — не вгамовувалася наречена.
— Ти дупу як підтираєш — знизу вгору чи зверху вниз?
— Поняття не маю, — знизала плечима наречена.
— Всім спасибі! — закінчив зйомку Сірий.
Коли Сірий надрукував фотографії, він засмутився.
— Кульбаба ти моя нефотогенічна, — замислено сказав він.
Наречена вирвала в нього з рук фотографії й побігла показувати мені.
— А це я, за секунду до кончини! — з гордістю заявила вона. — Скажи, класно!
Лена — російська негритянка. Тепер вона веде нічну програму про секс, але були часи, коли вона в ньому зовсім не розбиралася, плутала чоловічу мастурбацію із сонним почухуванням у паху. Ми познайомились у Нью-Йорку. Мені потрібно було побачити Гарлем, і вона допомогла знайти потрібних людей. Ми їхали в таксі, і білий лисий таксист запитав:
— Якою мовою ви розмовляєте?
— Російською, — відповів я.
— Ви росіянин?
— Так.
— А чому вона говорить російською?
— Вона теж росіянка.
— Як?
Я підморгнув Лєні.
— Половина росіян — негри, — сказав я.
— Як?
— Так, — спокійно відповів я.
Шофер різко загальмував і вилаявся.
— А ще кажуть, що у нас вільна преса! — закричав він. — Вони навіть не можуть сказати, що половина росіян — негри!
Я спершу розповів цю історію як анекдот, але виявилося, що я не помилився.
— Я не смерті боюся, я ремонту боюся, — сказав Сірий, коли в п’яному стані вів жигулі по Ленінському проспекту. Він закривав одне око долонею, щоб краще бачити.
Країна вічного ремонту. Тут усе так підгнило, ще не встигнувши дозріти, що, де не візьмися, щоб зробити ремонт, треба починати спочатку, а найкраще й зовсім не починати.
Я дотримувався традиційної помилки: вірив в описовість Росії. Всяк, хто брався писати про неї, думав, що росіянин має хоча б оболонку нормальної людини. У нього, здавалося б, дві ноги й руки. Але це тільки ілюзія. Це чотириносий звір. Таке відображення сутності Сірого в російській людині, ким би росіянин не був. Звичайно, є якась група росіян, які мають ослаблену ілюзорність і тому змазані, як характер. Але залишмо осторонь випадкові явища. Поговоримо про головне. Російська людина безформна.
Поколіннєві вібрації залишають враження, що в Росії щось відбувається. Газети вихлюпують інформацію. Читачі видзьобують із життя казку й продовжують у ній жити. Усвідомивши небезпеку росіян, я спробував їх зупинити. Але, знайшовши Сірого, я захопився російськими конструкціями. Можливо, Хайдегер так само захопився нацизмом. Мені видався життєво необхідним цей радикалізм націй.
Молодь — тимчасове явище. Вони відірвалися й мають свої уявлення про життя. Ходять в «Піца-хат», трахаються, танцюють. У них безпросвітне майбутнє. У передчутті цього наречена із зубами розводить на кухні якщо не квіти, то тарганів.
Росіянин — це людина, яка слабкіша від обставин. Лаокоон — іграшкова забавка порівняно з російським життям. Але хильнеш чарку — змії із шипінням розповзаються. Небеса світлішають. Над Росією сходить сонце.