“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією
- Автор: Сенченко Николай Иванович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-494-5
- Жанр: Зарубежная образовательная литература
Электронная книга - «“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією». Краткое содержание книги:
Письменник розвінчує наступ іудеофарисейської (демонічної) цивілізації, єврейський фашизм, який виховує фанатиків, націлених на знищення всього і всіх, хто їх перевершує духовно й інтелектуально.
У виданні звучить заклик до кожного громадянина України звільнитися від існуючої колоніальної залежності, відчути персональну відповідальність за свою долю і долю своєї держави.
За якийсь час відчиняються вхідні двері. Досталь вибігає у двір і намагається перелізти через паркан. Тієї миті лунають постріли. Він падає, піднімає руку з пістолетом, але вже не має сили стріляти. Він вмирає дорогою до шпиталю від поранення в голову.
“Досталь мертвий, але, можливо, його батько відповість на питання, які нас цікавлять?” — виносить як заголовок одна з віденських газет. Але на це марно сподіватися, бо 64-річний Роберт Досталь, який втік до Швейцарії після телефонного дзвінка сина, провівши ніч в Золотурні і знявши зі свого рахунка в банку 14 тисяч франків, наступного дня виїхав до Люнебурга, в Німеччину. Дізнавшись про смерть сина, він пустив собі кулю в лоб.
У посмертній записці Роберт Досталь просив передати 14 тисяч франків своїй дружині. І більше — ні рядка. Жодного натяку на яке-небудь зізнання”.
Я навів цю історію тому, що Досталь — дивний вбивця. Він скоював свої криваві злочини за образом і подобою “ритуальних убивств” Менсона, який називав себе “Ісус-сатана”, і його банди, що мала назву “Сім’я”. Менсон і банда знайшли притулок неподалік Лос-Анджелеса, в долині Смерті, на покинутому “ранчо Спан”, побудованому як декорація для зйомок ковбойських фільмів. Менсон був добре відомий поліції: із своїх 34 років життя 22 роки він провів у виправних колоніях і тюрмах. Останнього разу, вийшовши з тюрми, Менсон присвоїв собі ім’я “Ісус-сатана” і став претендувати на роль засновника нової філософії і релігії. Він був досить колоритною постаттю серед американських хіпі і прославився як організатор і виконавець жорстоких убивств багатих людей, яких називав “білими свинями”.
А тепер перенесемося в 1969 рік, в інший сонячний штат — Каліфорнію, місто, в якому знаходиться величезна “фабрика снів” — Голлівуд. Там у серпні 1969 року було скоєно жахливий злочинів в американському стилі — криваву розправу над відомою актрисою Шарон Тейт, що була на дев’ятому місяці вагітності, дружиною кінорежисера Романа Поланскі та її друзями, що гостювали в неї (сам Поланскі на той час був у Європі).
Я хочу нагадати цю історію тому, що вона значною мірою символічна — відображає взаємовплив, який існував на той час у США: кінематограф, “зі смаком” змальовуючи злочини, штовхає неврівноважену, збиту з пантелику молодь на на скоєння звірств, які показують на екрані, а самі виробники цих фільмів, винні в розтлінні умів, стають жертвами тих, кого вони виховали.
Річ у тому, що Р. Поланскі, як і багато його колег, спеціалізувався на постановці кривавих “фільмів жахів”, а його дружина Шарон Тейт грала в них головні ролі. Її оголене тіло, щедро вимазане червоною фарбою, що імітувала кров, не сходило з екранів. Тепер Шарон знову з’явилася не багатьох фотографіях, що заполонили екрани телевізорів і сторінки газет та журналів, але на її тілі була вже не фарба, а кров.
Як же розвивались події?
Пізно ввечері 8 серпня 1969 року в розкішному будинку на Сьєло Драйв у кварталі Бейл Ейр Лос-Анджелеса закінчувалась звичайна для кола людей, які жили тут, вечоринка: вагітна господиня та її гості багато випили, накурилися наркотиків, обмінялися плітками і тепер готувалися до сну.
Звичаї в цьому домі, як, зрештою, і в домах багатьох інших кінозірок, були досить вільними: Шарон Тей мала славу жриці “сексуального культу”. Якось вона заявила репортеру журналу “Парейд”: “Я одна з тих ірраціональних натур, які просто люблять чоловіків. Я люблю їх тому, що вони чоловіки”. Її чоловік Роман Поланскі не поступався дружині у “свободі поведінки”. Всі, хто бував у них, розповідали, що там курили маріхуану й поводилися, як “справжні хіпі”.
В одній із кімнат вже роздягнута Шарон Тейт розмовляла зі своїм приятелем Джеєм Сербінгом, власником багатьох “салонів краси”, у минулому знаменитим перукарем зірок Голлівуда. В іншій на дивані лежав Віктор Фріковський, приятель господаря, гультяй, який числився його помічником. Він був у прострації під дією наркотиків, що було для нього звичним станом. У третій кімнаті дочка мільйонера, “кавового короля”, Абігайль Фолгер читала книгу; вона тільки-но прийняла наркотик і чекала, поки він подіє. В садовому павільйоні вісімнадцятирічний юнак без певних занять Стів Перент прощався з домоуправителем, збираючись додому.
Вранці всіх цих людей знайшли мертвими. Перента було вбито у його авто чотирма кулями — певно, тієї миті, коли готувася рушити. Перед будинком лежали трупи: Фріковського (у нього була куля в спині, тринадцять переломів черепа й п’ятдесят одна ножова рана) і Фолгер в нічній сорочці — на її тілі нарахували двадцять одну ножову рану. Шарон Тейт, порізана ножем до невпізнання, лежала з розпоротим животом у калюжі крові на підлозі у своїй кімнаті. Її шию обвивав нейлоновий мотузок, перекинутий через балку в стелі; другий кінець мотузка затягував шию так само по-звірячому скаліченого Джея Сербінга. На стіні кров’ю було написано: “Свині!”.