Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв

Насолодження алкоголем було частиною багатьох академічних свят. В університетах уже за часів Середньовіччя існував звичай іти гуртом під керівництвом професора до шинку святкувати отримання звання. Студентське життя завжди було бурхливим. Багато разів магістри поверталися з шинку голі, бо залишали одяг його власникові як заставу за несплачені борги за випивку. Магістерські гулянки могли тривати й по два дні поспіль250.

Професіонали завжди прагнули особливого ставлення до себе. У Фінляндії існував звичай, за яким, коли завершували будівництво брандмауера і димарів, мулярам виставляли чарки димної горілки. Щодо скупих забудовників муляри використовували свої важелі впливу. Хитрий муляр вмуровував у димар віконне скло, так що, коли дивитися крізь димар знизу вгору, він виглядав відкритим. І лише після того, як у господаря знаходилася димна горілка, муляр ліз на дах, щоб поглянути, чому немає тяги. Він таємно впускав у димар камінь, який розбивав скло, і тяга з’являлася. Хазяїн не міг надивуватися магічній силі чарки251.

У Франції забудовник повинен був частувати будівничих вином кожного дня і після завершення кожного етапу будівництва. Коли якийсь депутат маленького французького містечка не погоджувався частувати робітників вином і до всього ще й безтактно заявляв, що робота і алкоголь несумісні, він утрачав своє місце під час наступних місцевих виборів. Нещасливий політик помічав свою помилку, виставляв щедре частування і хвалився своїми здобутками у французькому Русі Опору, але було вже запізно. «Він ніколи не купував вина для будівничих», — звучало із вуст містян. Протидія вживанню алкоголю не мала успіху у Франції, оскільки її легко можна було охрестити невідповідною французькому духові, снобізмом, а то й узагалі чистим паскудством!252

Сівба і збір урожаю вимагали особливих застільних церемоній, за допомогою яких прикликали радість і силу чарів. Весняна ярова сівба завершувалася святковим бенкетуванням. Перший день заготівлі сіна не обходився без випивки. Завершення збору зерна супроводжувалося вживанням міцних напоїв і пива. Пили і їли багато, у такий спосіб набираючись сили і вшановуючи природу, яка цю силу давала.

Толока має пряме походження від релігійного святкування збору врожаю за язичницьких часів. Починаючи з давніх-давен, почастувати робітників кращим, що є в домі, було несхитним обов’язком.

У Франції селяни були переконані, що хазяїн, який пропонує роботу, має забезпечити також частування алкоголем. На півночі Франції під час прополювання бур’янів, збору врожаю і заготівлі корму хазяїн мусив принести червоного вина до краю поля і почастувати кожного робітника до краю наповненою чаркою. Без частування робітників знайти було дуже важко. Чутки про злобу і вперте небажання хазяїна ділитися вином поширювалися швидко, і хазяїну було вкрай складно відновити свою зіпсовану репутацію253.

Частування алкоголем завжди було проявом щедрості. У селянській спільноті її високо цінували. Свята настання нового року, росту і збору врожаю були улюбленими просто тому, що їжа і питво нерозривно пов’язані з роботою. Це винагорода за важку працю. П’яне застілля увінчує роботу.