Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв

Платон розповідає, як із жалю до людей боги започаткували свята, на яких ті могли б відпочити від своїх важких буднів. Для спільних святкувань боги дали людям муз і їхніх поводирів Аполлона і Діоніса. Оскільки боги долучалися до людей, ті водили хороводи, єднаючись за допомогою пісень і танців. Боги дали нам здатність відчувати ритм і гармонію і насолоджуватись ними. Слово «хоровод» (khoros), на думку Платона, неспроста співзвучне зі словом «радість» (kharâ)225.

Під час Діонісій танцювали комос — танець шалений і розпусний. Танцівниці були вдягнені в оленячі шкіри, а їхні голови прикрашали плющеві вінки. Перевдягнені в сатирів чоловіки мали шкіряні фалоси і довгі конячі хвости. Вони прагнули будь-що піймати танцівниць. Діонісії, що супроводжувалися таким театралізованим дійством, почали святкувати в Афінах у 500-х роках до н. е., коли в нижньому Акрополі встановили дерев’яну статую Діоніса. Разом зі статуєю в Афінах з’явилися цапоспівці (гр. tragodôi), що поклонялися Діонісу. З північного боку Акрополя було місце для танців, яке називали оркестром (orchêstra). Глядачі спостерігали за влаштованими на честь Діоніса танцями й слухали співи, сидячи на дерев’яних лавах, вони були вкрай неміцними, тож раз у раз ламалися. Оркестр перемістили ближче до храму Діоніса, після чого первісне поклоніння богові природи стало чимось зовсім іншим226.

Театр мав на меті приборкати споконвічні ритуали служіння богові вина, які набули масштабів, що вражали. Так, на честь Діо­ніса ставили комедії і трагедії — народні вистави перемістили на офіційну сцену. Актор-аматор Феспіс у 534 році до н. е. здобув нагороду за свою трагедійну майстерність. Міняючи свою маску, він водночас міняв і свою роль. Актор розповідав історію, а хор підтримував його співом. Цапоспівці з’явилися тоді ж, коли виникли трагедія і театр. Чаркоспівці (гр. kômôdoi) ставили зовсім інші вистави, які стали прообразом комедії. Перша комедія була представлена 486 року до н. е. Комос, веселий танець святкової процесії, дав назву комедії, а цап’ячий гімн (трагедія) — печальним виставам. Перша святкувала переродження цапоподібного бога вина у формі нового врожаю, а друга — смерть227.

За античних часів Діонісії тривали багато днів. Афіняни спонтанно поринали в події, що розігрувалися у виставі, демонструючи свою прихильність чи невдоволення. Тупотіли ногами, викрикували глузливі насмішки, сміялися і плакали. Безперечно, неконтрольованому долученню до дійства сприяло вино, яке глядачі вживали у великих дозах. Театр давав змогу відчути себе вільним. Як театр, так і вино перебували під покровительством бога Діоніса. Театр розвинувся з культу Діоніса, і йому вдавалося спрямувати чимало енергії, яка інакше анархічно вивільнилася б в іншому місці228.

Співці танцю комос були прикладом для чаркоспівців. У першотравневу ніч студенти, що затягують п’яні співи, нагадують грецьких співців комос. Першого травня зв’язок між мистецтвами і богом вина живе і процвітає, принаймні так уважають п’яні.