Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв

Традиція застільної поезії передбачає, що в кожному випадку напій має певні додаткові властивості, які віддзеркалюють життєрадісну атмосферу. До них належить позитивне ставлення до сп’яніння. У скандинавській застільній поезії завжди особ­ливо прославляли божественність вина, аж поки не досягали несвідомого стану сп’яніння. Застільні поезії вказували також на «нечоловічі» звичаї вживання алкоголю. Хтось п’є, як малий хлопчик, не здатний спорожнити свою чарку одночасно з іншими. У Німеччині в ХVІІ столітті студенти мали звичку спорожнювати чарки одну за одною, поки інші підбадьорювали їх піснями. Той, хто вихилив чарку, перевертав її догори дном, і жодна краплина не повинна була більше скотитися сльозою239.

До бойкотування застільних пісень ставилися негативно. Тесля Ерлінґ із Карлскруни зазнав гострого осуду, адже якось п’яним облаяв його величність короля Карла ХІІ. Обвинувачений перервав застільну пісню, що прославляла короля і корону, викрикнувши, що чхати він хотів на короля. Пізніше обвинувачений на своє виправдання заявив, що не пам’ятає нічого про цю подію, оскільки через «хворобу» не тямив, що коїть. Король визнав сп’яніння пом’якшувальною обставиною і засудив Ерлінґа лише до дев’яти покарань шпіцрутенами[29], церковних служб і довічних робіт у замку Марстранд240.

Пов’язані із застільними піснями правила нагадують про соціальні зобов’язання, які накладає вживання алкоголю. Алкоголь не призначений для вживання наодинці. Природа алкоголю соціальна. Він породжує почуття спільності та дружелюбності. Напій, випитий разом під акомпанемент колективного виконання пісень, робить того, хто п’є, членом будь-якої компанії, незалежно від мовних і культурних бар’єрів. Такій ситуації передують чітко визначені правила і ритуали.