Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-98-4
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв». Краткое содержание книги:
Книжка — не заклик до тверезості або пияцтва, а лише своєрідна спроба нагадати, що, незважаючи на небезпеки, алкоголь посідає важливе місце в соціальному житті європейської людини. Спиртні напої — мастило для європейських звичаїв. Алкоголь надихає літературу та мистецтво. Адже недаремно в багатьох релігіях та міфах він уважався божественним першоелементом.
Для широкого кола читачів.
Музи говорили вустами поета, але не кожного. Тому поети, яких музи обійшли увагою, намагалися встановити зв’язок із музами і богами за допомогою божественного посередника — вина. Римський поет Квінт Енній стверджує, що він ніколи не писав поезії, не випивши вина230. Наївне зізнання нагадує про тісний зв’язок між поезією і сп’янінням.
Зв’язок між сп’янінням і мистецькою творчістю описано в багатьох міфах. У Стародавньому Єгипті бог Осіріс, музикант і митець, дав єгиптянам алкоголь. Бог вікінгів Один отримав поетичний дар, випивши меду. Грецького бога Діоніса виховали музи.
Вікінги вірили, що алкоголь — це джерело поезії. Мед мав божественну силу. Казали, що він дає безсмертя, поетичний хист і мудрість. Вікінги найбільше поважали Одина, який навчив пивоварінню скандинавських богів і «тих чоловіків, які прагнули писати вірші»231.
Один відкрив мед, що дає натхнення, богам і людям. Не дивно, що його вважали великим магом, шаманом, якому підвладні вірші, руни і заклинання. Його син Брагі, який особливо полюбляв співи, також був небайдужим до меду. Довгобородий Брагі був богом поетичного мистецтва вікінгів232.
Виникнення любого вікінгам меду поезії було цілком міфічною подією. Коли два роди богів, що воювали між собою, аси і вани, уклали перемир’я, вони змішали слину в ритуальній чаші. З цієї рідини постав Квасір, який був мудрішим за будь-кого з людей. Двоє цвергів[28] убили Квасіра і змішали його кров із медом. Так виник мед натхнення та екстазу одрерір, який мав дивовижну властивість. Кожен, хто випивав цей напій, отримував хист до поезії або віщування. Коли Один та інші боги довідалися про цей таємний напій, вони захотіли його скуштувати.
На жаль, цверги віддали свій запас меду йотунові на ймення Суттунґ, а той богів недолюблював. Один пообіцяв дістати мед для всіх, оскільки поетичне мистецтво опинилося під загрозою. Суттунґ жив у печері разом зі своєю красунею-дочкою Ґуннлед. Один пробрався до печери і зрозумів, що може поладнати з Ґуннлед. Файна дочка йотуна запропонувала Одинові мед за те, щоб той провів із нею три дні і три ночі. Сп’янівши, Один утратив будь-яке відчуття часу і потрапив у тенета меду й Ґуннлед. Коли згодом Один прийшов до тями, він вирішив утекти, забравши мед із собою. Суттунґ помітив його і кинувся переслідувати. Він легко його зловив, оскільки з похмілля Один був не в найкращій формі. Під час переслідування частина меду розлилася на землю. Це був зіпсований мед, тому ті, хто його пив, ставали віршомазами, а не справжніми поетами. Одинові все ж вдалося врятувати мед поезії, забравши його з собою додому в Асґард233.
Поет-вікінг хоч би ким був, тільки не м’якотілим. Подейкують, що відомий поет Х століття Еґілл Скаллаґрімссон у битві проти короля Ейріка Кривавої Сокири використав не лише свій меч, а й свій поетичний дар, аби поглумитися над супротивником234. Еґіллом і до сьогодні захоплюються в Ісландії як героєм і любителем пива, і щонайменше одна пивоварня носить його ім’я.
Давні греки, випивши вина, ставали дуже охочими до співів. Перед тим як приступити до випивки, вони приносити жертву богам і співали на їхню честь гімни. Випивши трохи вина, греки починали співати політичні й патріотичні пісні. Випивши трохи більше — горлали застільні пісні, і зрештою, геть п’яні заводили пісні про кохання, красу і радість. Усі ці пісні греки називали skolia. Коли наливали напій іншому, виникала гарна нагода затягнути пісню, хоч би й про оголену ніжку файної дівчини, що звабливо визирала з-під каптана.
Традиційно вино і кохання пов’язані між собою. Відомим є вислів Лютера: «Хто не любить жінок, вина і пісень, лишається на все життя дурнем». Шведський поет Карл Мікаель Бельман, що запам’ятався своїми віршами про кохання і вино, писав у автобіографії 1795 року — і, безсумнівно, при цьому пишався собою, — що він досягнув успіху в своїй місії: зробити вакханалії відомими235. Просякнута коханням застільна поезія не була винятково монополією трубадурів.
28
У давньоісландській, германській та скандинавській міфології істоти, подібні до карликів та гномів, що живуть в глибоких печерах, природні духи. Інша назва — дварфи, або чорні альви. — Прим. ред.