П'ята Саллі

Сім

Наступні кілька тижнів все йшло гладко. Я вибачилася перед Тоддом за свої непередбачувані зміни настрою, а він сказав, що це зайве. Саллі ходила на терапію. Белла з Нолою з’являлися на короткочасні періоди та зникали без жодних проблем. Джинкс трималася на відстані. Я керувала процесом і вже почала сподіватися, що все може залишитися так, як воно є, й, можливо, нам і не доведеться об’єднуватись. Якщо я не могла стати справжньою людиною, то це був другий найкращий варіант.

А потім одного вечора після закриття «Шляху з жовтої цегли» Тодд зупинив мене на виході. Він витяг пожовану зубочистку з рота і сказав:

— Саллі, я знаю, в тебе завтра вихідний, але попрошу тебе про одну послугу.

— Яку? — спитала я.

— Ти ж знаєш, під час сезону кінних перегонів я влаштовую рекламні кампанії для організаторів урочистих заходів на Нью-Йоркському іподромі.

Я кивнула.

— Ну от, а під час зібрання на День пам’яті[56] перед останнім забігом ми завжди переодягаємо одну кралю в жокея. Ну, знаєш, шовк, шолом, окуляри. Ми називаємо її «Бетті Вінз[57]». Дівчина, яка зазвичай цим займалася, щойно повідомила, що захворіла, тож Еліот запропонував твою кандидатуру.

— Що мені доведеться робити?

— Бетті Вінз просто походжає туди-сюди на платформі, яка їде по треку перед останнім заїздом, співає кілька пісень — які їй забажається — і витягує виграшні білети з барабана. За це отримаєш п’ятдесят баксів.

— Агов, мені не треба платити за послугу.

— Та хрін з ним, це ж частина бізнесу. За це платить іподром. Вечір проведемо там, на місці. Я покажу тобі, як там все готується. Сам виступ забере не більше п’ятнадцяти хвилин.

— Я зроблю це, — сказала я.

Він погладив собі рот, не зводячи з мене очей.

— Ти впевнена, що все буде добре? Ну, тобто, це ж не викличе оті зміни настрою?

Я розсміялася.

— Просто дай мені знати, коли засвітяться вогні рампи, й ти отримаєш свій виступ. Звучить весело.