П'ята Саллі
- Автор: Киз Дэниел
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-3911-1, 978-617-12-4142-8, 978-617-12-4143-5
- Переводчик: Володимир Куч
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «П'ята Саллі». Краткое содержание книги:
Тодд похитав головою.
— Можливо, матиме щось на другий.
— Блядство! — сказав чоловік. — Я сподівався, він нам на перший вибере переможця.
Тодд подав мені двадцятидоларову купюру.
— Це для чого?
— Для ставки.
— Я думала, ми не ставитимемо на перший забіг.
— Ми зі Стеном — ні. Розумієш, Стен не азартний гравець. Він гандикапер і, як я вже сказав, у цьому є різниця. Гандикапер ставить тільки, щоб виграти. Гравець ставить, щоб полоскотати нерви — перемогти чи програти. Тому ти й спробуй зіграти. Можливо, твоє хвилювання розбудить у мені адреналін.
– І на кого мені ставити?
— Ну, є порада від Джейсона — Принц Індії.
Я поставила двадцятку на перемогу Принца Індії, але хоч як я й викрикувала, а Тодд тішився тим, як я стрибаю та верещу, Принц Індії відстав і до фінішу дістався передостаннім.
Саме перед другим забігом Тодд взяв слухавку червоного телефону та подзвонив Стенові. Коли він закінчив розмову, чоловік із сигарою та трьома перснями і ще троє чоловіків, що виглядали досить багатими, зібралися навколо нього.
— Справжній Маккой — на другий, — сказав Тодд.
Усі чоловіки сунули по двадцятці в руку Тоддові. Коли вони пішли, щоб дати Джейсону гроші, аби той зробив за них ставки, Тодд дав мені одну з двадцяток.
— Бачиш? Легкі гроші. Іди, постав на Справжнього Маккоя.
Я підійшла до букмекерського віконечка, а в голові у мене застрягла пісня з «Хлопців та лялечок»[66]… «Ось тут я бачу, кінь, на ймення Пол Ревір…» Тодд стояв біля п’ятдесятидоларового віконечка, робив ставки за Стена.
Від оголошення старту я аж здригнулася, коні рвонули, і я почала кричати голосніше, ніж будь-коли до того у своєму житті. Справжній Маккой утримувався на третьому місці аж до останнього кола, а тоді зробив свій хід. То був фотофініш. Ми перемогли. І на цього коня ставки були п’ять до одного. Я пішла поміняти білети на готівку, і коли чоловік відраховував гроші, руки в мене трусилися. Я швидко сховала купюри в сумочку. Оце життя. Тодд обміняв білет на чотириста п’ятдесят доларів для Стена.
— Насправді, вони твої, — сказала я Тоддові, пропонуючи гроші, які я виграла.
Він похитав головою.
— Це буде означати, що я грав. Що скажуть мої друзі в клубі?
Наступний кінь, якого вибрав Стен, прийшов третім, але він мав про запас іще трьох імовірних переможців, тож до восьмого забігу я виграла загалом 470 доларів і 35 центів.
— На кого мені ставити в наступному забігу? — спитала я.
Тодд похитав головою.
— Стен пропускає два останні забіги. Надто багато хороших коней. І, між тим, ти маєш роботу.
Тоді я й згадала, що взагалі тут роблю. Треба пояснити ситуацію Беллі, щоб вона все не зіпсувала. Я нервово роззирнулася навколо. Так багато людей.
— Тут є десь місце, у якому б я могла побути наодинці кілька хвилин?
— Біля кабінету секретаря є роздягальня. Там і твій костюм. Я віддам Стенові гроші, а тоді повернуся за тобою.
У маленькій роздягальні я вдягнула синьо-червоний шовковий одяг жокея, зачесала волосся перед дзеркалом, сховала гроші в бюстгальтер і покликала Беллу. Я пояснила їй умови договору.
Вона почала скиглити.
— Я, щоб танцювала в отому? В шоломі й тих окулярах банькатих? Я не клоунка якась.
— Послухай, Белло. Я пообіцяла Тоддові.
— Ти пообіцяла, ти й роби.
Пролунав стукіт у двері.
— У тебе все гаразд?
— Так, вже виходжу.
— Водій чекає.
— Добре, — сказала я. Я повернулася до Белли. — Зробімо так. Я поділюся з тобою своїм виграшем. Я виграла чотириста сімдесят доларів.
— Я хочу половину, і ти не чіпатимеш мене до кінця вечора.
— Агов, дівчино, це просто грабунок посеред білого дня.
— Ні, це просто шоу-бізнес. Якщо тобі таке не подобається, бери когось іншого.
— Добре. Гаразд. Твою героїню звати Бетті Вінз. — Та перед тим, як помінятися, я відзначила собі в пам’яті, так, щоб Белла не чула, що одного дня я з нею поквитаюся.
Белла глянула на себе в дзеркало, нанесла помаду та одягла червоний шовковий шалик, який вона знайшла в шафці.
— Отже, Бетті Вінз, — сказала вона, прицмокуючи губами. — Публіка чекає. Іди, дай їм жару.
Водій чекав біля роздягальні разом із Тоддом. Вона несподівано підступила та поцілувала Тодда в губи.
— Побачимося пізніше, любчику.
— Матір Божа, — прошепотів він.
66
Guys and Dolls (1950) — мюзикл Френка Луссера, сюжет якого розгортається навколо трьох азартних гравців та кінних перегонів.