П'ята Саллі

— Ви знаєте інших осіб у голові Саллі?

— Безпосередньо тільки Деррі. Я знаю, що є й інші. Це наче наштовхуватися на людей у темряві. Я можу робити висновки, базуючись на вказівках, словах людей навколо і того, що дізнаюсь через Деррі. Я стаю звичайним Шерлоком Холмсом, який збирає все докупи з дрібних шматочків інформації. Це я читала про Єву та Сивілу й розповіла про них Деррі. Я читала статті про множинну особистість. Думаю, ви б могли висновувати, що це я подала Деррі ідею, що ми, можливо, помножилися у голові Саллі, а вона перенесла цю думку самій Саллі, щоб та почала шукати допомоги. Так, лікарю? Це множинна особистість?

Він кивнув.

— Але Саллі досі не знає, правда?

— Я розповів їй, — сказав він, — та вона ще сама перед собою цього не визнала. Їй доведеться з цим змиритися. Одна з вас повинна розказати їй правду.

— Я не можу сама достукатися до Саллі. Прірва між нами не має меж. І справи наші стають все більш кепськими, замість того, щоб покращуватись. Раніше я виходила, щоб почитати та помалювати частіше, ніж зараз. Тепер із цією терапією, роботою Деррі, біганиною, танцюльками, чоловіками, з якими плутається Белла, о Господи, я тішуся, коли хоча б рекламу в метро маю змогу почитати.

— Ви кажете, що читали про лікування множинної особистості. Тоді ви, мабуть, розумієте стратегію лікування деяких випадків.

— Ну, з того, що мені вдалося зібрати, є два підходи. В одному з них лікар ніби відрізає інші особистості від головної — щось на кшталт вбивства. В другому — лікар ніби збирає їх докупи — це називають злиттям.

Роджер звів брови, ніби це його дійсно вразило.

— Все правильно.

— Що плануєте ви?

Він кинув погляд на Меґґі, яка все записувала.

— Можливо, я їх скомбіную. Мені доведеться імпровізувати впродовж курсу лікування. Я впевнений, Ноло, що ви усвідомлюєте, як мало ми знаємо про множинність.

Нола кивнула.

— У книгах було сказано, це надзвичайно рідкісне явище. Це правда? Ми настільки особливі?

Він усміхнувся.

— Ваш… емм, тобто випадок Саллі змусив мене знову переглянути давні матеріали. Про такий стан стало відомо на початку 1800-х, але аж до 1944 року нам, лікарям у цій царині, була доступна інформація лише про сімдесят шість випадків. «Індекс Медікус»[52] вказує, що медичні журнали фіксували стільки ж по всьому світу. Скажімо так, сто п’ятдесят випадків у всій психіатричній та медичній історії аж до 1944-го.

— Отже, це таки рідкісний стан.

— Але відтоді стало відомо про тисячі. Дивно, що майже кожен психіатр, який діагностує один випадок, доходить, в кінці кінців, до кількох інших. Нове, третє, видання «Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів»[53], складене Американською психіатричною організацією, тепер зараховує множинну особистість до нової категорії під назвою «Дисоціативні розлади». Є вже навіть «Тижневик множинної особистості». Зараз нараховують, що, ймовірно, троє з кожної сотні людей переживали деякі симптоми синдрому множинної особистості. Тому замість того, щоб сприймати це як таку рідкість, ми відкриваємо, що то лише верхівка айсберга.