П'ята Саллі

Мені стало дуже шкода його. Я розуміла, як це сприймати проблеми всіх інших, проживати чужі страждання. Свого роду саме це я мусила робити для Саллі та інших. Мені стало цікаво, чи я й сама не вигоріла.

— Я рада, що ви розповіли мені, Роджере.

Він заглянув мені просто у вічі, його голос став жорстокішим.

— Ви повинні розуміти, що я говорю загальними термінами, про сам синдром, не про себе. Що ж, досить теоретичних розмов. Що сталося сьогодні після роботи?

— Сталося?

— Ви подзвонили Меґґі та сказали щось про спробу вбивства маленького хлопчика.

— Ой, справді. О Господи, так! Я вже згадала. Вам треба щось зробити з Джинкс. — Я розповіла йому, що відбулося, і він виглядав засмученим. — Ви мусите позбутися її, — сказала я, — до того, як вона когось уб’є.

Роджер скрушно похитав головою.

— Вона — така ж частина Саллі, як і ви. Всім доведеться навчитися зживатися з нею.

— Ніхто не може зжитися з тією злою жінкою.

На якусь мить він над чимось задумався, звівши брови.

— Як ви думаєте, вона зі мною заговорить?

— Сумніваюся.

— Ми можемо спробувати з нею зв’язатися?

— Я б змогла, але добра з цього не буде. Вона знає, що ви збираєтесь її знищити.

— Але я ніколи нічого такого не говорив. Звідки в неї така ідея?

— Думаю, вона почула її від мене. Я тільки припустила, що ви не захочете вносити таку садистку, як вона, в наше нове життя, коли зводитимете нас докупи. Вона жорстока, Роджере. Чисте зло.

— Це надто легко сказати, Деррі. Моя робота — зрозуміти її, а не осуджувати.

— Та ви б не могли навмисно прийняти ту жорстоку мерзенність і змусити нас усіх розділити її з нею.

— Нола, здається, думає, що ми не можемо її ізолювати. Вона відчуває, Джинкс завжди залишатиметься там, зачаївшись у тіні, завжди напоготові. Хіба не краще буде, якщо ви змиритеся з нею, спробуєте знайти якийсь шлях?…

Від цього в мене волосся на шиї стало дибки.

— Це ніби укладати угоду з сатаною!

— Ой, ну не перебільшуйте.

— Ви її ще не знаєте.

— То чи не могли б ви організувати нам знайомство?

— Не думаю, що вона на це згодиться, але я спробую. Вам треба побачити її на власні очі та почути власними вухами.

— Гаразд, — сказав він: — Джинкс, вийди на світло.

Я заплющила очі та стулила губи майже на хвилину. Але нічого не сталося.

— Вона не вийде. Вона вам не довіряє.

— Скажіть їй, що я тільки хочу зустрітися з нею тет-а-тет.

Я спробувала знову.

— Не вдається. Джинкс не вийде. Господи, мене аж трусить від неї. Гляньте, в мене гусяча шкіра. Вона ще когось точно вб’є.

— Кому вона бажає смерті?

— Вона вже давно хоче вбити колишнього чоловіка Саллі Ларрі.