П'ята Саллі

Він стукнув кулаком по столу.

— Моя робота — боротися з таким розщепленням, бо майже в кожному випадку людина з таким синдромом піддається ризику. Вбивство або самогубство. Ми мусимо повернути цей процес.

— Ви маєте на увазі злиття?

Роджер кивнув.

— Саме так — на противагу розколу. Що ви про це думаєте?

— Я невпевнена. З того, що я дізналася про нас від Деррі, ми настільки різні, що я навіть не уявляю, як би ви змогли звести нас разом. Та я хочу спробувати, бо володію здоровою часткою реалізму, щоб усвідомлювати, якщо ніхто не зробить нічого, це нас дуже швидко зажене в могилу. Бачить Бог, я хотіла з цим покінчити, але щось чи хтось постійно втручається. Можливо, тому я зараз назовні. Та є одна річ, яку ви досі не згадали в цій розмові. Як ви збираєтеся працювати з Джинкс, з її жорстокістю та садизмом, у цій новій Саллі? Чи ви перебуваєте під впливом ілюзії, що вона просто зникне, якщо на неї не звертати увагу?

— Ви дуже прониклива, — сказав він. — Маєте рацію. Я ще доки не додумався, що робити з Джинкс. З нею я ще не знайомий.

— Можете вважати себе щасливчиком.

— Рано чи пізно нам доведеться познайомитись. Як ви думаєте, вона зі мною заговорить?

— Спитайте Деррі. Вона вихваляється своїм новим титулом — «слідопитка».

— Що ж, тоді добре, я працюватиму через Деррі. А ви можете залишитися та послухати, доки я з нею розмовлятиму, якщо хочете. Я б міг таке організувати через постгіпнотичну сугестію.

Нола подумала про це.

— Було б чарівно, та це був би початок спільної свідомості, правда? Ще рано. Можливо, наступного разу, коли я буду впевнена, що ви можете контролювати все — включно з Джинкс.

— Як скажете. Я не маю наміру змушувати будь-кого з вас до чогось, окрім хіба залишитися живими. Зберетеся разом тоді, коли це підходитиме вам, а я буду тут, щоб допомогти впоратися з проблемою.

Тоді вона відчула його руку на своїй та заплющила очі.

— Коли я дорахую до трьох, Деррі вийде та поговорить зі мною. Я мушу обговорити з нею важливі речі. Один… два… три… Деррі, вийди на світло.