Ніколи не йдіть на компроміс. Техніка ефективних переговорів
- Автор: Восс Крис
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- Жанр: Прочая деловая литература
Электронная книга - «Ніколи не йдіть на компроміс. Техніка ефективних переговорів». Краткое содержание книги:
У підготовчій школі Святого Томаса Мора, що в штаті Коннектикут, тренер переставив Брендона на місце лайнбекера. Роль мого сина раптом змінилася: замість гатити все і всіх навкруги треба було ухилятися від гравців, що намагалися його заблокувати. Брендон мав обійти блокування — викрутитися, якщо хочете, — і дістатися до м’яча. Одначе він і далі напирав головою на противників, і це заважало продертися до гравця з м’ячем. Тренер пояснював, як уникати блокувальників, та Брендон не міг змінити стиль гри. Йому подобалося бити. Уміння завалити противника було для нього предметом гордості.
І тренер, і я намагалися напоумити хлопця. Та щоразу він давав нам найгіршу відповідь: «Ви праві». Брендон погоджувався, але тільки теоретично. Сам він не дійшов такого висновку, тому відразу ж повертався до поведінки, від якої ми намагалися його відучити. Штовхав блокувальників і вилітав із гри.
Чому ж «ви праві» є найгіршою відповіддю?
Поміркуйте про таке: що ви кажете людині, яка вас дістає, ніяк не відчепиться і не хоче чути вашої думки? Аби вона нарешті закрила рот і пішла геть, ви погоджуєтеся: «Ви праві»; «Ти правий»; «Ти права».
Відповідь завжди спрацьовує. Досить сказати «ви праві», і на обличчі співрозмовника з’являється щаслива усмішка. Він точно дасть вам спокій, принаймні на найближчі 24 години. Та ви аж ніяк не дали себе переконати. Ви скористалися цією фразою, щоб вам не допікали.
Це й трапилося в мене з Брендоном. Він мене не чув і не осмислював мого прохання. Як я міг достукатися до власної дитини? Як міг допомогти змінити стиль гри?
Я згадав про Бенджі та Сабайю. Відвів Брендона вбік перед початком важливого матчу. Я квапився підшукати потрібні слова, щоб почути у відповідь заповітне: «Це правда».
— Мабуть, ти думаєш, що ухилятися від блокування не по-чоловічому, — сказав я. — Тобі видається боягузтвом тікати від того, хто намагається завдати удару.
Брендон мовчки втупився в мене.
— Це правда, — нарешті сказав він.
Після цих слів Брендон усвідомив, що заважає йому підлаштуватися. Зрозумівши, чому він норовив збити з ніг кожного блокувальника, мій син різко змінив підхід. Він почав уникати блокування і зрештою став реально класним лайнбекером.
Завдяки майстерному лайнбекерству Брендона школа Святого Томаса Мора перемагала на всіх матчах. «Це правда!» як інструмент для продажу
Слова «це правда» допомогли моїй студентці, яка працювала менеджеркою з продажу у великій фармацевтичній компанії. Вона намагалася продати новий продукт лікареві, який використовував схожий препарат.
Той лікар був найбільшим замовником таких препаратів у секторі, за який відповідала моя студентка. Успішна угода була вельми важливою для її кар’єри.
На першій зустрічі лікар розкритикував продукт. Сказав, що новий препарат не кращий за ті, що вже використовуються. Лікар був непривітним: навіть не вислухав думки продавчині. Коли моя студентка розповідала про переваги препарату, потенційний клієнт урвав її та вщент розніс усі аргументи.
Готуючи комерційну пропозицію, моя студентка нарила про клієнта все, що могла. Довідалася, що він вельми переймається лікуванням пацієнтів. Для нього кожний з них — особливий. На його думку, завдання лікаря — давати відчуття спокою й упевненості. Як могла менеджерка з продажу показати, що розуміє потреби, устремління й зацікавлення клієнта?
На черговій зустрічі лікар запитав, які препарати жінка хоче обговорити. Замість розписувати переваги продукту, вона заговорила про свого клієнта і його роботу.
— Лікарю, — сказала вона, — минулого разу ми говорили про ваших пацієнтів. Я тоді подумала, що для вас справді важливо вилікувати їх, що ви невтомно працюєте, розробляючи для кожного індивідуальну схему лікування.
Лікар глянув на менеджерку так, ніби побачив уперше.
— Це правда, — сказав він. — У мене таке відчуття, що я борюся з епідемією, на яку не зважають інші лікарі. Це означає, що багато хворих не отримують належного лікування.
Моя студентка відповіла, що добре розуміє схему лікування для таких пацієнтів, адже більшості з них звичні препарати не допомагають. Лікар поділився, які труднощі виникають під час лікування, навів приклади.
Коли лікар виговорився, менеджерка підсумувала сказане, наголосивши на проблемах і негараздах у лікуванні.
— Як я розумію, ви підбираєте лікування й препарати індивідуально для кожного пацієнта, — сказала вона.
— Це правда! — знову погодився лікар.
То був прорив, на який менеджерка сподівалася. Лікар спершу ставився до неї скептично й прохолодно. Та, коли вона оцінила, наскільки для нього важливі пацієнти, стіна між ними впала. Лікар утратив пильність, і менеджерка здобула його довіру. Замість «впарювати» товар вона дала клієнтові змогу розповісти про схеми лікування й процедури. Вислухавши, жінка зрозуміла, як її препарат вписується в ці схеми.