Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)
- Автор: Ріпецький Степан
- Год: 1956
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)». Краткое содержание книги:
Окремо описується діяльність стрільців в Наддніпрянській Україні, їх участь в українській революції.
Велика битва під Семиківцями являється в історії УСС другим після Маківки блискучим бойовим чином УСС. В цій битві згинуло 49 бойовиків, 168 було поранених, а 157 дісталось в полон. В німецькому звідомленні з фронту до команди Південної Армії була така згадка про УСС: «З нами йшли в наступ українські добровольці. Це, мабуть, найкращий відділ із усієї Австро-Угорської армії».
На цьому бою закінчилась безпосередньо фронтова служба УСС в 1915 році. Полк УСС перейшов спершу в запас дивізії, а в другій половині листопада перенесено його на зимовий постій до села Соснова над Стрипою, де перебув майже пів року, до половини травня 1916 року.
Тяжкі і криваві бої УСС, що понад два місяці із невеликими перервами відбувалися над Стрипою, закінчили перший рік їхнього існування і боротьби. Треба було дивуватись, що після року трудів і боїв УСС ще непохитно трималися. Це було дивне, що в цьому історичному пожарищі, горстка Українських Січових Стрільців не загинула, а навпаки, виросла в славі як передова бойова частина. Не зважаючи на перешкоди, заховала ясну, незалежну українську політичну думку. Але тайна несподіваного успіху та ідейної перемоги УСС при їх малому гурті лежала в їх ідейно-духових засновках, у внутрішній амбіції, глибокій свідомості свойого завдання.
Основну оцінку цілорічної праці й боротьби УСС дала 3агальна Українська Рада у своєму письмовому зверненні, яке вона переслала Українському Січовому Стрілецтву в першу річницю його боротьби з Московщиною.
Подаємо повний текст цього письма:[97]
ЗАГАЛЬНА УКРАЇНСЬКА РАДА ДО УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ
В днях 16, 20, 23 і 28 жовтня ц.р. радила повна «Загальна Українська Рада» над політичними правами українського народу. Розглядаючи сучасне політичне положення українського народу, не могла «Загальна Українська Рада» забути на такий важний чинник нашого сучасного життя, наших змагань і нашої боротьби за народні ідеали, як Українські Січові Стрільці. Бо в полках Українських Січових Стрільців тепер міститься серце українського народу, те серце, що вогнем любови горить до поневолених мільйонів, що горить жадобою волі для скованого велетня, що за добро, за свободу, за правду, за світло для свого народу рветься до бою й уже цілий рік стоїть у кривавій боротьбі з його смертельним ворогом.
Стрільці! Ви боретеся за волю України, й тому у ваших рядах не тільки серце народу, але й його політична думка. Політична українська думка, спадщина по Володимирі Великім, королеві Данилові, по великих гетьманах Хмельницькім, Виговськім, Дорошенкові, Мазепі! Спадщину, що довго лежала не перейнята, Ви взяли в свої молоді, але тверді руки, бо волю України добуваєте кров'ю і залізом!
І хоча Ваші сили заслабі, щоб Власною рукою дати Україні волю, то для будучности народу Ви стали живим документом, на якім український нарад опре свої права, окуплені кров'ю своїх найкращих синів. І тому в Ваших рядах джерело сили українського народу, тому Ви угольний камінь, на якім опреться будівля нашого завтра!
Не для нині, а для кращого завтра працюєте й Ви на полях боїв і ми в наших робітнях. Се мусимо Все мати на увазі, щоб не допустити до наших душ зневіри. Не нинішніми тяжкими обставинами треба нам міряти успіхи наших зусиль, наші очі мусять бути звернені в будучність! Віра в будучність народу мусить кріпити наші сили, до праці для цієї будучности мусимо єднатися всі! Тільки в нашій внутрішній єдності корінь і основа нашої сили.
Оперті на тій суцільній єдності всіх наших чинних сил, підемо сміло вперед без ляку і зневіри. Вперед до кращого завтра, до волі народу, до воскресіння України!
Рік минув, як вирушили наші славні Січові Стрільці на поле боїв. За чотирнадцять місяців положили безсмертні заслуги, довершили геройських діл, здобули собі й українському народові широку славу.
За Ваші пожертвування, за Ваші труди, за ненастанну Вашу працю складає «Загальна Українська Рада» свою велику подяку, щире признання та подив! Хай живуть хоробрі Українські Січові Стрільці! Хай живе український нарід!
Відень, дня 28 жовтня 1915 року.
Президія «Загальної Української Ради»
Щирі та гарячі слова признання і подяки, які ЗУРада іменем усього українського народу переслала УСС в річницю їхнього виступу, дійшли до них у хвилині, коли вони під Семиківцями у тяжких боях змагались із московським військом. Дуже цінним для УСС було ствердження, що в їх рядах міститься серце українського народу та його політична думка, унасліджена по княжій і козацькій добах нашої історії, – та що вони є джерелом сили українського народу.
Знаменною була відповідь на повищий привіт ЗУРади, яку переслала їй команда полку та обох куренів в імені Українського Січового Стрілецтва. У своїй відповіді виявляє УССтрілецтво одверте затривоження й сумнів вцьому, чи його боротьба та жертви поляглих принесуть користь Україні та приспішать її визволення. У зв'язку з австро-польськими інтригами та постійним недотримуванням обіцянок австрійської влади й ігноруванням українських національних інтересів, серед Стрілецтва що раз більше падало довір'я до Австрії та надія на її поміч. Зокрема неприхильне відношення австрійських військових властей до формації УСС та її політичного характеру – стало остаточною причиною повного недовір'я УСС до австрійської політики супроти українців. В Стрілецтві назрівала основна ідейно-політична переміна, в наслідок якої зникали останні рештки його австрійського льоялізму.
Наводимо повний текст відповіді УССтрілецтва ЗУРаді:[98]
Українські Січові Стрільці. – Місце постою 11 падолиста 1915.
ДО ЗАГАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ
на руки Вп. п. Президента д-ра Костя Левицького у Відні
В польових ямах і ровах застало нас письмо ЗУРади з 28 жовтня 1915 р.
Устами ЗУРади пригадує нам ціла наша суспільність 14 місяців тяжких надлюдських трудів; морозні люті ночі в Карпатах; прошибаючі холодні вітри в рідних степах; жорстокі наступи; гори трупів, кров і сльози, що потоками, ріками ллється без упину.
Ми пішли в цю світову заверюху лише тому, щоб наша Україна в часі цього всесвітнього, смертельного спору могла проголосити, що є і хоче бути, хоче мати своє місце під сонцем.
Коли що тривожить нас, то лиш ця думка, чи жертва крови принесе користь Україні, чи ті могили наших товаришів, найкращих синів України, які виростають слідом за нами від далекого Закарпаття аж до подільських степів, причиняться до поправи незавидної долі нашого народу, приспішать зірвання з рук України ганебних кайдан неволі.
І коли найвища теперішня українська організація каже нам, УСС, що жертва стрілецтва для України не є без значення, що заважить на її будучій долі, то цим пересилає нам найкращу розраду, то цим найкраще додає нам сили до дальших трудів, терпінь, тихих, а кривавих жертв.
Ми такі спрагнені того слова розради, що чути його хотіли б ми не лише у свята, а як найчастіше в кожній новій фазі переговорів в національних справах, в кожнїм моменті, чи він для України ясний чи прикрий. Тому така радість тут постала, коли розійшлась була чутка, що для постійного інформування УСС про стан української справи буде ЗУРада удержувати при нас свою постійну делегацію.
Тепер підписана начальна старшина УСС сердечно дякує передусім Президії, а рівно також цілій ЗУРаді за привіт і признання та, заявляючи іменем цілого стрілецтва, що душу і тіло віддамо для добра, слави і волі України, просить рівнож ЗУРаду, щоб одностайне, сміло і рішучо добувала життєвих прав для України.
Нехай жиє Загальна Українська Рада! Нехай жиє Україна!
97
[95] ВСВУ. 14 листопада 1915, ч. 47-48, стор. 14,15.
98
[96] Д-р Кость Левицький. Історія визвольних змагань. Частина 1. Львів 1928, стор. 256-257.