Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Українське Січове Стрілецтво, що було переємником слави старих січових лицарів, піднявши боротьбу проти тієї ж Москви, що зруйнувала останній бастіон української волі, в своїх піснях дало багатий вираз стрілецькій славі.

Вже та сотня, що перша вимаршувала до бою проти Москви, співала в своїй пісні-марші: «Гей з-за гори чорна хмара встала, по всім світу йде стрілецька слава!» після бою на Маківці, коли почуття стрілецької слави виступило з повною силою, а УССтрільці сходили з Карпат за ворогом, грімко лунала, так забута тепер пісня: «Батьківська славо, веди ж ти нас, у бій кривавий підем всі враз!» А в інших стрілецьких піснях співається: «Йде Січове Військо, пісня степом лине, як поборем воріженьків, слава не загине « А далі: «А хто піде з нами, буде славу мати…» Або: «На віттях вітер грає про стрілецьку славу…» В пісні: «Ой там при долині» співається: «І кров по долині накриє мурава, но слава не згине, січовая слава!» В своїй пісні про червону калину співали УССтрільці: «А ми тую стрілецькую славу збережемо!» В одній з кращих стрілецьких пісень Р.Купчинського, що її задюбки співала під польською займанщиною українська молодь: «Ой та зажурились Стрільці Січовії», – ми чуємо рішуче, сильне запевнення, що: «Ще живе стрілецька слава» і тому до нас «вернуться ще тії Стрільці Січовії!»

І коли Українському Січовому Стрілецтву не судилося доконати своєї мети, бо Україна далі в тяжкій неволі, то збереження стрілецької слави, що живе в серцях і пам'яті українського народу, є певною запорукою визволення українського народу.

Стрілецькі пісні – це цінний вклад в українську культуру, це велике збагачення української духовости. Ми почувались дуже вбогі до війни, коли ми їх не мали. Вартість їх тим більша, що вони стали піснями народними, вони вросли своїми мелодіями і змістом глибоко в народну душу. Народ їх полюбив та щиро оцінив. І це є найкраща їх оцінка. Після втрати нашої державности, стрілецька пісня була щоденним сильним і глибоким відгомоном нашої визвольної традиції, і тому стала вона важливим національно-виховним чинником нашого післявоєнного молодого покоління. В тяжкій добі неволі вона піддержувала незломну моральну силу народу та його віру в краще майбутнє.

Щирі симпатії та велику пошану здобула собі стрілецька пісня серед нашого народу на Наддніпрянщині. Були це незабутні хвилини для УССтрільців, коли вони на весну 1918 р. з піснею на устах проходили крізь села Поділля і Херсонщини, а їхній бадьорий спів викликав загальну радість й одушевлення серед тамошнього селянства. Спершу дивилось воно з недовір'ям на УССтрільців, бо вважало їх за австрійців. Але коли люди почули стрілецьку, українську пісню, вибухали радісними окликами одушевлення: «Їй Богу – наші хлопці!» Рідні душі відразу пізнались. Так пісня стрілецька своїм звуком і своїм рідним словом, в одну мить зв'язувала, розділених поневолі синів одного народу, в одну родину.