Досвід коронації. Вибрані твори. Роман, повість, оповідання, есеї
- Автор: Москалець Костянтин
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: ЛА Піраміда, видавець Василь Гутковський
- ISBN: 978-966-441-109-4
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Досвід коронації. Вибрані твори. Роман, повість, оповідання, есеї». Краткое содержание книги:
Українському читачеві вперше пропонується найповніший прозовий доробок Костянтина Москальця — справжнього майстра сучасної української літератури. До книги ввійшли кращі його твори — роман «Вечірній мед», повість «Досвід коронації» і знамениті оповідання та есеї «Споглядання черешні», «Дев'ять концертів», «Сполохи» і «Нові сполохи», «Людина на крижині» та «Місяць милування місяцем».
* * *
Костянтин МОСКАЛЕЦЬ — автор поетичних книг «Думи» (1989), «Songe du vieil pelerin» («Пісня старого пілігрима») (1994), «Нічні пастухи буття» (2001) та «Символ троянди» (2001), книги прози «Рання осінь» (2000) та есеїстики «Людина на крижині» (1999), «Гра триває» (2006) і щоденникових записів «Келія Чайної Троянди» (2001). Лауреат фестивалю «Червона рута — 89» у номінації «авторська пісня» та літературних премій ім. О. Білецького (2000), ім. В. Свідзинського (2003), ім. В. Стуса (2004), ім. М. Коцюбинського (2005) та ім. Г. Сковороди «Сад божественних пісень» (2006).
* * *
В оформленні книги використано фрагменти картин Пітера Бройґеля (Старшого)
Він насухо витер руки хустинкою, протер і вдягнув окуляри. Лице пересічного інтелігента. Пророки виглядають зовсім інакше. Ходімо у вестибуль.
За чверть години прибув Філ, сяючи блакитними очима і обскубуючи паморозь із каштанової борідки. За собою Філ тягнув «кравчучку», нагадуючи школяра, що допізна катався на санчатах і забув вивчити уроки на завтра.
— Привіт, — сказав Філ. — То де тут перлини світової лірики?
Костикові відлягло від серця. Він повів Філа до одного з кабінетів на першому поверсі, кількома словами переповідаючи історію злополучної радості, яка неждано-негадано звалилася на його голову. Слова були переважно односкладові. Філ посміхався у вуса і мовчав.
— Усе буде добре. Не переживай ти так. Заберемо ми твої книжки, поступово їх продаси і купиш собі…
— … «кравчучку».
Кабінет був заставлений пачками із книжками до самісінької височенної стелі. Між ними тулився крихітний письмовий стіл, за столом куняв крихітний підхмелений клерк, у таких, як і в Костика, окулярах.
— Це все твоє?! — жахнувся Філ, побачивши паперові Гімалаї.
Клерк підхопився:
— Ні-ні, лише оці двадцять вісім пачок. У кожній пачці сто екземплярів. Одну сотню ми віддали до «Поезії», а ще одну — до «Сяйва». Більше ніде не беруть.
— Я знаю, — роздратовано промовив Костик. — їх продають за ціною коробки сірників. Продавці дивляться на мене так, ніби я їм пропоную відвертий опис групового сексу. З кольоровими ілюстраціями.
— Е-е, не скажіть. Якби ви їм запропонували опис групового сексу, ці книжки відірвали би з руками. Навіть, хе-хе-хе, в «Академкнизі».
— Вам краще знати, — не втримався Костик.
— Розпишіться отут-о.
— Але я сьогодні не можу забрати всіх книжок, лише декілька пачок.
— Вам же було чітко сказано: забирайте негайно, з друкарні везуть наступний тираж! — обурився клерк.
— А де я візьму машину?
— Ваші проблеми — то не наші проблеми.
Філ незворушно складав пачки з книжками на «кравчучку». Вмістилося п'ять пачок. Вони були з тонкого, мало не цигаркового паперу, навхрест перев'язані шпагатом.
— Можуть розірватися по дорозі, — стривожився Костик.
— Нічого, якось довеземо. Головне, щоб витримали у метро.
— Ще дві я візьму в руки.
— Але ж у тебе нема рукавиць. Одягни мої.
— Дарма, дякую, не треба.
Не попрощавшись із клерком, вони вийшли зі Спілки й попрямували до метро. Коліщатко «кравчучки» життєрадісно пищало на всю Банкову. Костик хотів залишити кількасот примірників у Києві, на той випадок, коли раптом збожеволіє котрась із завідуючих книгарнями або трапиться інша щаслива оказія. Може, влаштуємо творчий вечір абощо; не ганяти ж щоразу до Біличів. Філ погодився скласти ці кілька сотень у своїй квартирі.
Перша пачка луснула, щойно Філ поставив «кравчучку» на ескалатора. Сотня книжок весело хуркнула вниз східцями, попід ноги втомленим людям, які поверталися з роботи. Спочатку це викликало хвилю інтересу і загального пожвавлення. Усі подумали, що то двоє кмітливих єговістів або кришнаїтів винайшли оригінальний спосіб розповсюджувати божественну літературу. Але, побачивши, що то всього-на-всього якісь пєсні на малопонятном язикє, всі одразу скисали, обличчя видовжувались, очі згасали, повертаючись до звичного ступорозного скляніння.
На Філа все це не справило жодного враження. Костик гарячково нишпорив по кишенях, шукаючи валідол.
— Інженерне мислення, — Філ постукав себе пальцем по вовняній шапочці. — Я це ще вдома передбачив.
І дістав велетенського пластикового пакета. Костик поставив свої пачки на сходи ескалатора. Перекочуючи язиком пігулку валідолу, він побіг униз, збираючи книжки.