Таємниця Кутузовського проспекту
- Автор: Семенов Юлиан Семенович
- Серия: Костенко #5
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: "Україна"
- ISBN: 5-319-00987
- Переводчик: Надія Орлова
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Таємниця Кутузовського проспекту». Краткое содержание книги:
— У нього справді досить помітні різці, — сказав Костенко. — Скільки йому тоді було років?
— Запитайте комітет, — порадив Строїлов. — Я можу відповісти досить приблизно… Років двадцять сім, не більше…
— Отже, зараз йому під сімдесят? — Костенко здивувався. — Він виглядає значно молодшим… Яке в нього було тоді звання?
— Він допитував мене у цивільному… Незручно бити, коли ти під погонами…
— Коли закінчилася війна — якщо він почав роботу з вами у двадцять сім, — йому було двадцять чотири?
— Ну то й що? Олександр Ісаєвич Солженіцин був капітаном, коли його схопили, і було йому тоді трохи більше як двадцять…
Строїлов-молодший прийшов з підносом, на якому стояли три чашечки кави:
— Я вже подзвонив до чекістів, — сказав він, — і мені пояснили, що після того як вивели з Політбюро Молотова і Кагановича з Маленковим, Микита Сергійович дав усне розпорядження — «почистити архіви»… Іван Сєров почистив досить круто, особливо московські, львівські та київські сховища…
— Я зобов’язаний дати свідчення, Владиславе Романовичу, — вів далі Строїлов-старший. — Я — єдиний свідок звірств Сорокіна… Всі інші — уже на тому світі… А мені — вісімдесят дев’ять, з вашого дозволу.
— Треба подзвонити в прокуратуру, — сказав Костенко.
— Але ж прокурор спитає, хто показав мені ваш фоторобот? Це ж поки що зберігається у вашій справі, отже, секретне. Ось чому я хотів, щоб ми обговорили ситуацію разом… У мене вже було три інфаркти… Зафіксованих…
— Якщо ми… Якщо ви, — Костенко обернувся до капітана, — звернетесь до начальства з проханням опублікувати в газетах фоторобот? Пройде?
Строїлов-молодший заперечливо похитав головою:
— Які підстави? Справу проти Хріна ще не порушено… Докази побічні… Прокуратура нас потопче…
— Мене трохи лякає, — зітхнув Володимир Іванович, — що ви хочете боротися з фашизмом методами міцної парламентської демократії… А нашій демократії усього лише кілька років, а парламентській і року немає… Глядіть, не скрутили б вам шию… Фашизм сильний єдністю, а ви одне з одним порозумітися не можете… До речі, це традиційно: праві у нас завжди були єдині, кодло, а ліберальні інтелектуали дерли один одного за чуба, от їх по одному й клацали…
— Вихід є, — сказав Костенко. — Або Ваню Варравіна я до вас пришлю, бойовий репортер, славний хлопець, на ти, або письменника Дмитра Степанова… Це буде документ… Це друкувати треба в газеті… Ви готові розповісти детально про систему тортур, яким вас піддавав Хрін… Сорокін?
— Звичайно, — відповів генерал, — Він і струмом мене допитував, чомусь пристрасть у нього була до статевих органів, струм через них пропускав… І бив дубинкою по шиї — так, що очі вивалювались, язик ставав величезним, як шматок вареного м’яса… Ніяких слідів на тілі, дуже обдумано працював… І найголовніше — через день після того як Андрій узяв вашу справу, пізно ввечері пролунав дзвінок… І мені сказали ось що… Цитую дослівно: «Якщо пікнеш, хоч слово, твій син ніколи не стане майором… Похорон за твій рахунок»… Можу засвідчити під присягою: дзвонив Сорокін.