Системне тлумачення кримінального закону

З приводу цього проблемного питання існує офіційне тлумачення, яким визначено, що «Кримінальний закон і за наявності нового, конкретизованого іншими нормативно-правовими актами змісту бланкетної диспозиції кримінально-правової норми не можна вважати новим — зміненим»[336].

Із бланкетною диспозицією системне тлумачення обов'язково використовується і у разі наявності відсильної диспозиції або відсилань у санкції у кримінальному законі, адже встановити дійсний зміст норми кримінального закону можливо, лише дослідивши всі її елементи. А у кримінальному законі, як відомо, є значна кількість норм із бланкетною диспозицією і значна кількість норм із відсильною диспозицією, усі ж санкції Особливої частини відсилають до положень Загальної частини КК України. Пояснення щодо необхідності використання відсильної диспозиції аналогічні, як і до бланкетної: економія обсягу кримінального закону, адже якщо кожен раз викладати повний текст норми, кодекс невиправдано збільшиться.

3. Системний спосіб тлумачення дає можливість встановлення колізій та їх вирішення на основі зв'язків норм кримінального закону.

Про суперечності у чинному законодавстві йдеться у багатьох науковців, серед них Л. Аістова, С. Лихова, В. Малков, Л. Савюк та інші. Як зауважував Є. Васьковський, виявити помилки чи суперечності та показати, в чому вони виявляються, а також усунути пов'язані із цим проблеми можна лише шляхом тлумачення[337].

Така можливість виникає у правозастосувача через те, що під час використання системного тлумачення необхідно встановити всі зв'язки припису, що потребує тлумачення.

Так можна виявити суперечності у взаємопов'язаних приписах однієї чи декількох галузей, які потребують вирішення. Як відомо, системний спосіб тлумачення не обмежується лише прийомом встановлення зв'язків, але й зобов'язує обґрунтувати, чому одним зв'язкам надано пріоритет над іншими.

Як приклад, можемо зазначити колізії між приписами кримінального та цивільного законодавства. Як зауважує А. Жалінський, міжгалузеві колізії вивчені найменше. У цьому разі визнання їх існування означає, що правозастосовні органи мають на свій розсуд вирішувати, нормами якої галузі регулюються ті чи інші відносини, що виявляються через виникнення юридичних фактів.

На думку науковця, існують дві групи таких колізій: явні та приховані. Кожна з них може належати до відповідних правил поведінки — складу діянь, тобто до виникнення обов'язку вчинити визначені дії, санкції тощо. Відтак А. Жалінський наводить приклад, що характеристика майна як чужого в кримінальному законі Російської Федерації не співвідноситься з поняттям загальної власності. Незрозумілі також відмінності між речовими правами і вимогами, що виникають із зобов'язань. Останні виявляються значними під час так званого «вибивання боргів».

Необхідно вирішити, є борг чужим майном чи існує вчинення громадянином на свій розсуд належного йому цивільного права[338]. Український законодавець також не дав відповіді на це запитання.