Системне тлумачення кримінального закону

Із систематизацією, як зауважують Л. Кругліков та Л. Смірнова, діє уніфікація, під якою вони розуміють здійснюваний правотворчими органами процес, що забезпечує єдине правове регулювання схожих (однорідних) або співпадаючих (тотожних) суспільних відносин під час створення або вдосконалення нормативно-правових приписів або їх елементів[326]. Як зауважують В. Ортинський та О. Марін, уніфікацією є фактично зворотній диференціації процес зменшення обсягу нормативного матеріалу, об'єднання чи усунення з тексту закону спеціальних чи конкретизуючих норм із збереженням існуючого обсягу криміналізації[327].

Від рівня систематизації залежить система кримінального закону, її цілісність, існування відповідних системних та системоутворюючих зв'язків. У разі формулювання відповідних правил системного тлумачення кримінального закону особливості їх застосування будуть залежати від належної систематизації кримінального закону та системи законодавства загалом. Що вищий рівень систематизації, то менша можливість помилки, і навпаки, що більше ознак несистемності кримінального закону та системи законодавства, то прискіпливіше слід ставитися до результатів системного тлумачення.

2. Використання системного способу тлумачення кримінального закону є обов'язковим у разі наявності відсильних та бланкетних норм.

Залежно від повноти відображення елементів юридичної норми в статті законодавчого акта використовують три прийоми законодавчої техніки викладення норм, а саме: прямий (повний або, як зауважує М. Ковальов, простий[328]), відсильний і бланкетний. Такої ж позиції дотримуються й інші науковці, зокрема О. Бахуринська, А. Нечитайленко, В. Соколов, В. Риндюк, Ю. Старіш та інші. Сьогодні найбільш ґрунтовні дослідження з вітчизняних науковців у цій галузі провела Г. Яремко, яка захистила дисертацію на тему «Бланкетні диспозиції в статтях Особливої частини Кримінального кодексу України»[329].

Згідно з п. 3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 8, 81 КК України (справа про зворотну силу кримінального закону в часі) від 19 квітня 2000 р. № 6-рп/2000 в теорії кримінального права залежно від опису ознак конкретного складу злочину розрізняють такі види диспозицій: проста, описова, відсильна, бланкетна і змішана[330]. У разі відсильного викладення юридична норма викладається в різних статтях (частинах статей) одного й того ж або іншого законодавчого акта. За бланкетного викладення відсутні елементи юридичної норми заповнюються правилами визначеного виду, що згодом можуть змінюватися, тобто дається «відкритий бланк», посилання на вид правил (наприклад, правила техніки безпеки). Відсильний та бланкетний прийоми викладення юридичних норм передбачають використання посилань — вказівок на те, що звертатися за якимось елементом юридичної норми слід до відповідної структурної частини (пункту, статті, глави, розділу) цього або іншого законодавчого акта, інших законодавчих актів загалом або їх структурних частин, підзаконних нормативно-правових актів.