Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності
- Автор: Эндшё Даг Эйстейн
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-67-0
- Переводчик: Ольга Белая
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності». Краткое содержание книги:
Книжка, що становить захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, стане у пригоді всім, хто цікавиться питаннями культури, релігії, а також статі та сексуальності.
ISBN 978-617-7192-67-0 (Видавництво Анетти Антоненко)
ISBN 978-966-521-693-3 (Ніка-Центр)
© Universitetsforlaget 2009
© Переклад. О.Біла, 2017
© Видавництво Анетти Антоненко, 2017
© Ніка-Центр, 2017
В індуїзмі контрацепція становить проблему від самого початку через традиційне надання великого значення продуктивному сексові. Але вже навіть у ранніх аюрведичних писаннях, за століття до народження Христа, існує низка рекомендацій щодо контрацепції та абортів182. Подібні рекомендації містяться й в індуїстських текстах останніх століть183. Традиційні методи так чи так значною мірою були замінені на новіші та безпечніші методи. Статистика початку 1990-х років показує, що трохи більше 40 відсотків сексуально активних жителів Індії (переважна більшість становлять індуси) використовують протизаплідні засоби184. Той факт, що велика частина населення Індії живе в умовах крайнього зубожіння та не може дозволити собі купити протизаплідні засоби, ймовірно, впливає на такий відносно низький відсоток. Оскільки особливо важливим в індуїзмі є народження сина, подружній парі не дозволяється використовувати контрацепцію, якщо вони ще не мають дитини чоловічої статі185. Селективний аборт плодів жіночої статі тими, хто може собі це дозволити, вбивство новонароджених дівчат, поширене у бідних районах, та інші подібні заходи є наслідком потужного бажання народити сина186.
Більшість індуїстських націоналістів виступала проти контролю народжуваності, передусім тому що боялася зниження кількості індуїстів серед населення Індії. Щоб іще більше підкреслити актуальність цієї проблеми, індуїстські активісти від 1970-х років оскаржували позицію мусульман проти засобів контрацепції й наводили статистичні дані, які свідчили, що рівень народжуваності серед індійських мусульман вищий, ніж серед індуїстів187. Проте існує більш чіткий релігійний скептицизм щодо контролю над народжуваністю. В неорелігійному русі «Харе Крішна», який, на думку багатьох індуїстів, становить особливо консервативну форму індуїзму, дозволяється тільки шлюбний секс, що передбачає продовження роду188.
У буддійських текстах Палійського канону І століття до н.е. підкреслюється, що контрацепція вважається прийнятною, поки не втрачаються життя189. Дослідження, проведене в Шрі-Ланці в 1990-ті роки, показало, що більш освічені ченці не бачать жодної суперечності між буддизмом і контролем народжуваності та не вважають, що це питання має викликати особливе занепокоєння під релігійним кутом зору. Менш освічені ченці сільської місцевості вважали, що контрацепція суперечить буддизмові, оскільки запобігання народженню рівносильно вбивству. Але навіть і для цих скептично налаштованих священиків контроль народжуваності не був аж надто важливою релігійною темою190. В Таїланді використання протизаплідних засобів збільшилося протягом останніх десятиліть, а буддисти на півночі завжди активно заохочували використання контрацепції до шлюбу, хоча шлюбні гетеросексуальні зносини не є чимсь позитивним у буддизмі191.
Зрозуміло, що більш широкий доступ до засобів контрацепції в цілому призводить до збільшення кількості сексуальних контактів, так принаймні продемонструвала роль пігулки на сексуальну революцію. Звичайно, контрацепція знижує ризик вагітності в результаті випадкового сексу, і саме це, а не запобігання появі нового життя, здається, більш засмучує багатьох противників контрацепції. Той факт, що існують групи мусульман, які виступають проти контрацепції, навіть якщо остання традиційно не становила проблему для ісламу, вказує в тому напрямі: це означає боротьбу із сексом, який так чи так засуджується різними релігіями. Ймовірно, це також стосується й католицької церкви, яка вже в 1951 році визнала можливість подружжя займатися сексом тільки заради сексу та рекомендувала робити це у так звані безпечні періоди жінки. Ці консервативні групи також виступають проти використання протизаплідних засобів із метою запобігти поширенню СНІДу. Повторювана брехня, буцімто презервативи не рятують від ВІЛ-інфекції, дає нам вагомі підстави підозрювати, що багато релігійних консерваторів уважають свою війну з позашлюбним сексом важливішою від боротьби зі СНІДом192.
У 1524 році Мартін Лютер заявив, що він не міг заборонити чоловікові побратися з кількома жінками, оскільки це не суперечить Біблії193. У листі, який він написав у 1540 році ландграфові Філіпу Гессенському, одному з найбільших його прихильників, Лютер визнав право ландграфа взяти другу дружину194. Лютер, однак, не прийняв концепцію християнської полігамії. І, отже, багатоженство не стало частиною загальної практики лютеранства. Ймовірно, найважливіший урок, який ми можемо винести з історії Філіпа Гессенського, полягає в тому, що Лютер убачав істотну різницю між людьми в цілому, зокрема, між потужним монархом і своїми пересічними прихильниками. Якщо б інші можновладці чинили так, як Філіп, можливо, саме цей епізод із часів реформації привів би до поширення полігамії, прийнятої в деяких колах протестантизму. Біблійний захист Лютером багатоженства був забутий. Хоча цей приклад показує, що немає нічого очевидного в релігійних питаннях щодо наявності тільки одного шлюбного партнера.