Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи

3. Антична магія

Магія має ту саму мету, що і механіка. Йдеться про прагнення вирвати у природи її таємниці, тобто відкрити приховані процеси, які уможливлюють дію на природу з метою поставити її на службу людським інтересам[319].

Водночас магія засадничо спирається на вірування, згідно з яким природні феномени спричиняються невидимими силами, богами чи демонами, та що можна впливати на природні феномени, змушуючи бога чи демона робити те, чого хоче маг. На бога чи демона діють, вимовляючи його справжнє ім’я, потім — виконуючи певні дії, ритуали, використовуючи рослини чи тварин, які, як вважають, перебувають у симпатії з невидимою силою, що її хочуть задіяти. Бог, у такий спосіб, стає служником того, хто вдається до магічної практики. Адже маг претендує на панування над цією силою, на те, щоб мати її до своїх послуг і змушувати її робити те, що він забажає.

Магія, що практикувалася з найвіддаленіших часів, знаходить своїх теоретиків наприкінці античності. Апулей у своїй «Апології» — захисній промові, де він спростовує звинувачення у використанні магічних практик з метою добитися шлюбу з Пудентіллою, засвідчує, відверто кажучи, ґрунтовне знання деталей цих практик, але дуже мало розмірковує філософським чином над принципами та підставами магії[320]. Святий Августин йде значно далі, коли намагається пояснити силу, завдяки якій маги Єгипту часів Мойсея могли створювати змій[321]. Магічна операція полягала в екстрагуванні прихованих у лоні природи істот, які там містяться. Всі результати божественного творення, всі істоти та феномени, що можуть з’явитися в будь-які часи, потенційно присутні у текстурі елементів: «Як самки вагітні тим, що вони носять, світ також вагітний причинами істот, які мають народитися»[322]. Після стоїків ці приховані причини називають «семінальними підставами». Семінальними, адже йдеться про насіння речей. Підставами, оскільки це насіння розвивається та рухається у раціональний, методичний та запрограмований спосіб. Воно містить, у стані інволюції та віртуальності, різні органи, які будуть приведені до повного розвитку у майбутній живій істоті. Природа, таким чином, перетворюється на величезний резервуар, що містить у собі, у прихований спосіб, всю повноту семінальних підстав. Тут можна побачити еволюцію поняття таємниць природи. Під впливом стоїчної доктрини семінальних підстав воно набуває онтологічного сенсу. Таємниці природи є справжніми сутностями чи, щонайменш, можливостями, прихованими у «лоні природи». Це Бог, каже Августин, робить так, що «насіння розгортається числом», тобто виконує всю програму, яку воно містить, та «змушує постати перед нашими очами повні краси видимі форми, очищуючи їх від прихованих та невидимих покривал, що їх огортають»[323]. Отже, має місце природний розвиток речей, внутрішній природі та бажаний Богом. Водночас може мати місце зовнішнє втручання, що запускає ці сили та їхню програму. Цим зовнішнім втручанням є магічна операція: