Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи

Саме в Александрії елліністичної доби, точніше, починаючи з кінця IV ст. до н.е., під впливом таких просвічених царів як Птолемеї, відбувається рішучий розвиток піднесення техніки та механіки, насамперед, у рамках александрійських Музею та Бібліотеки. Цей «Mousaion», присвячений Музам та профінансований державою, був потужним центром наукових досліджень, що зібрав чимало вчених[311].

Ці пізнання в галузі механіки були не лише емпіричним знанням, вони були також предметом теоретичної рефлексії, початку наукової систематизації, що набувала форми аксіом та була витвором великих математиків. У нашому розпорядженні є чимало трактатів з механіки, датованих як елліністичною, так і римською добою, наприклад, трактати Архімеда з Сіракуз, Герона з Александрії, Паппа та Філона Візантійського[312]. У своєму чудовому творі «Грецькі механіки» Бертран Жіль, критикуючи майже загальноприйняті кліше, що подають греків як нездатних прогресувати у створенні техніки, показав, що грецькі механіки дали справжнє життя технології[313].

Це правда, що філософи, особливо платоніки, удавали, начебто зневажають механіку. Сам Платон критикував математика, астронома і філософа Евдокса за те, що той використовував не абстрактну аргументацію, а інструменти, роблячи таким чином розв’язання геометричних проблем зрозумілими за допомогою чуттєвої інтуїції[314]. На цю недовіру до чуттєвих аргументів накладалася ще й зневага платоніків до ручної праці, потрібної для конструювання машин. Плутарх, як справжній платонік, хоче змусити нас повірити, що Архімед — винахідник гідравлічного органу та численних машин війни, які були ефективно використані проти римлян під час облоги Сіракуз, серйозно ставився лише до абстрактних спекуляцій та розглядав винахід машин лише як розвагу «геометрії, яка розважається». Виявляється, що це Гієрон, цар Сіракуз, цікавився механікою та підбурив Архімеда зробити загальновідомим його мистецтво шляхом винаходу різних машин.

Натомість стоїк Посідоній згадує, прямо не говорячи про механіку, всі техніки, розвинуті людиною упродовж століть для власного комфорту — архітектуру, виготовлення виробів із заліза, металургію, експлуатацію залізних та мідних шахт, аграрну культуру, а отже техніки, так само «корисні», як і механіка, та стверджує, що їх винайшли мудреці тоді, коли чистота звичаїв золотого віку почала псуватися[315]. У цій перспективі філософія та сама мудрість постали як двигуни технічного прогресу і цивілізації. Така концепція мудреця-винахідника та благодійника людства повністю відповідає уявленню про Сімох Мудреців. Казали, наприклад, що Фалес Мілетський передбачив затемнення сонця чи, ще, змінив русло річки. Мудрість, таким чином, розумілася як майстерність, як вміння щось зробити.