Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Фэнтези » Скляна, олив'яна, дерев'яна
Скляна, олив'яна, дерев'яна - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Скляна, олив'яна, дерев'яна

Электронная книга - «Скляна, олив'яна, дерев'яна». Краткое содержание книги:

Щовечора її зачиняють у кімнаті за ґратами, їй не дозволяють спілкуватись ані з мамою, ані з подругами. До них не приходять у гості чи на свята. Вона — принцеса Янтарина.
Але якось вона довідується про таємницю свого народження…
Чи врятується принцеса Янтарина?
Відповідь — у романтичній і водночас гостросюжетній повісті Катерини Медведєвої.
1 ... 35 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 45
Перейти на страницу:

Пилип не витримав, скочив і кинувся на хазяїна. Той скинув його з себе, як порошинку, і заволав:

— Нападаєш на свого хазяїна? На милостивця?! Я тебе так покараю, що живий не будеш!

Усі перезирнулися, Марта заплакала. Селянам було шкода хлопчину: в цього господаря слуги часто вмирали після покарання.

Марго відчула, що вона одна може врятувати Пилипа. Згоріла Луттина хата колись стояла поруч із церквою. На попелищі й досі стирчав обгорілий і всохлий бузковий кущ.

Марта плакала, та Марго попросила її заспокоїтись і зняти хустку.

— Навіщо? — здивувалася дівчина.

— Швидше, і розплети косу.

Вони підійшли до куща. Марго витягла з торбини чарівний гребінець, встромила його Марті у волосся і сказала:

— Марто, я дарую тобі цей гребінець. Не дивуйся і попроси його зробити тобі зачіску з бузковим цвітом з цього куща.

Дівчинка знехотя — адже всі дивилися на них — повторила прохання. І враз, узимку, посеред білих заметів, обгорілий чорний бузковий кущ укрився листям і буйними кетягами квітів. А в Марти на голові з'явилася гарна зачіска, прикрашена гілочкою квітучого бузку.

Люди притьмом бігли з церковного двору, щоб подивитись на диво. А Марго підійшла до Пилипового хазяїна і сказала голосно, щоб усі почули:

— Кущ зацвів, як тобі й хотілося. Тепер виконай обіцянку і відпусти Пилипа з Дорою.

Хазяїн замахнувся на неї.

— Іди геть, бридка жебрачко!

Він хотів ударити її, але з натовпу вискочив Овид і схопив його за руку. Всі закричали:

— Рита права! Відпусти дітей!

Пилип і Дора стояли й чекали.

— Забирайтеся, малі негідники! — заволав на них хазяїн, відчуваючи, що не пересилить ціле село. Гніваючись, він вискочив на передок ґринджол, схопив віжки і помчав геть.

Пилип підбіг до Марти, вони обійнялися й були дуже щасливі.

Наближався Новий рік. На це свято мали одружитися Овид і Міранда. Та вони обоє раптом відмовилися від весілля.

— Я люблю Креда, — пояснила свою відмову Міранда.

— А я люблю… іншу дівчину. — Овид побоявся сказати всю правду.

Напередодні Нового року Овид прийшов до Марго. Дівчина сиділа пригнічена горем. Вона виконала чотири дитячі бажання, які не збулися рік тому. І от новорічна ніч, а принцеса — така сама потворна горбунка.

— Рито, — мовив Овид, — я люблю тебе. Виходь за мене заміж.

Марго подумала, що він сміється, і втекла у свою комірчину під дахом. А там на неї чекав молодший чарівник Дюшес.

— Він сказав правду, Марго. Овид кохає тебе.

— Але ж я потвора!

— Він покохав тебе за твоє добре серце. Такою була умова головного чарівника, і її дотримано, отож чари з тебе знято. І ще: усі діти в селі попросили чарівників зробити тебе вродливою.

— Але ж вони залишилися без подарунків! — засмутилась Марго.

— Не хвилюйся, всі вони отримали те, про що мріяли. І ти також. Одягайся й виходь: на тебе чекають.

Принцеса побачила на тапчані гарну сукню і золоте парчеве вбрання, те саме, яке вона загадала торік. Дюшес щезнув. Марго тремтячими з хвилювання руками зняла капюшон. Ах, як вона зраділа, побачивши в дзеркалі свої рожеві губки, рум'яні щічки, ніжну шкіру, м'які розкішні кучерики.

Марго швидко вдягнулась. Вона тепер виглядала навіть краще, ніж колись, але не через убрання. Просто раніше в її вродливих очах сяяли надмірні гордощі, а тепер її погляд став добрий і мудрий.

Марго вийшла до Овида, і він спершу не зрозумів, хто перед ним. Але, зазирнувши в блакитні принцесині очі, впізнав колишнє опудало Риту. Марго боязко підійшла до нього.

Настав Новий рік, і все королівство згадало, що в короля є красуня донька Маргарита. Чарівники надіслали в село розкішні королівські ґринджоли, і Марго разом з нареченим і друзями поїхала до палацу, де починалося розкішне свято. Ще б пак, принцеса Марго бере шлюб!

Був собі ти…

Був собі ти… Дужий, меткий, відлюдькуватий. Коли з'являвся в місті, приносив з собою запах вогнища, річкової прохолоди, дороги і вільності. Чоловіки супилися й зітхали, сумуючи за недосяжною свободою. А жінки забирали дітей по хатах і поспіхом виводили в повітрі охоронні знаки: вони бачили у твоїх зіницях порожнечу й боялися її. Понурий довгокосий волоцюга, самотній і байдужий до будь-яких виявів життя. Пройти хитким місточком над прірвою, вдихнути пахощі кремово-білих кетягів садового жасмину, знищити гніздо вівчарика або годинами дивитись на вогонь — байдуже, як гаяти час.

Суровими нефарбованими нитками спліталася доля, а серце нило, стягнуте міцними швами свободи. Самітником простіше, хіба ні? Нікого не згадувати вдень, не бачити уві сні вночі, ввечері не вимовляти вимріяне ім'я в молитві, вранці не чекати на вітання… Можна вважати, тебе й не існувало… Принаймні до зустрічі на перехресті, біля закинутої криниці під сокориною…

1 ... 35 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 45
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)