Історія однієї істерії
- Автор: Потанина Ирина Сергеевна
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Зелений Пес
- ISBN: 978-966-2938-59-3
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Історія однієї істерії». Краткое содержание книги:
Не сумуйте, все це чекає на вас і в новому романі, останньому з цього циклу. А на додачу — ще безліч не менш цікавих персонажів: унікальний письменник Хомутов і його лиховісний з вигляду друг-глухонімий, видавець-ідеаліст, що перебуває в полоні власних ілюзій, неперевершена режисерка молодіжного театру «Сюр» з безліччю найкумедніших дивацтв і її вихованці, такі, як голомоза, та не позбавлена шарму дівчинка на прізвисько Тигра, трішки нервова Ксенія, її подруги Лариса з Аллою, що полюбляють чомусь таємниче зникати, й нарешті, причина всіх нещасть цих дівчаток — талановитий і демонічний Кирило… Чого вони всі накоять цього разу, ми переповідати не будемо. Але повірте: пригоди, які ви переживете з ними разом, такі само захопливі, як і в попередніх книжках циклу.
Я дивилася на Шумилова й не могла стримати посмішки. Безумовно, він знову молов дурниці. Але щирість, із якою він сам у них вірив, не могла не зворушити. Те, наскільки палко він обвинувачував міліцію та нас із Георгієм у любові до «брудної білизни», наскільки категорично захищав дочку і її подруг від «липких» підозр, наскільки серйозно намагався взяти розслідування на себе — все це викликало відверте замилування. Уперше я зустрічала такого довершеного ідеаліста серед дієздатного населення нашого Міста. Відчуття, що ця людина все-таки «не від світу цього», вже зміцніло та переросло в тверде переконання.
— Наше розслідування не зрушить з місця доти, поки ви не відмовитеся від своїх ілюзій, пане Замовнику, — на відміну від мене, Георгій не збирався жаліти ідеали видавця. — Статися могло що завгодно, й «знати напевне» ми можемо тільки те, про що свідчать факти. Поки вони вказують на те, що необхідно з’ясувати все про особисте життя зниклих.
— Слухайте-но, — я вирішила переконати Шумилова більш м’якими методами, — я не лукавлю й безумовно була колись двадцятилітньою панянкою. Крім того, в мене з батьками теж складалися доволі відверті стосунки. Отож, Ксенія могла не відкрити вам якоїсь таємниці тільки в тому випадку, якщо ця таємниця була чужою. Ви ж бо знаєте свою дочку? Чи могла вона бути причетною до сердечних справ, скажімо, Лариси? Чи могла зберігати таємницю подруги навіть від вас?
— Ну… Теоретично, так, — підозрюючи в моїх словах чергову пастку для свого ідеалізму, примружився Шумилов.
— Саме ця таємниця могла змусити Ксенію поїхати. Саме цю таємницю ми повинні, на ваше, до речі, прохання, розгадати…
— А ви своїм святенницьким чистоплюйством не даєте нам змоги це зробити, — безнадійно зіпсував уже нібито встановлену довірчу атмосферу Георгій. — Хоча що довше я думаю про це, то більше переконуюся, що ви зумисне приховуєте від нас якісь факти з життя дочки. А мораль — це просто прикриття. Адже так?
Цього разу Георгій відклав серветку та пильно глянув на видавця. Я заходилася зацікавлено розглядати закарлючки, залишені ним на серветці, намагаючись зрозуміти, яким же чином вони привели Жорика до таких ось категоричних висновків.
— Ви будь-якими шляхами прагнете відвести слідство від особистого життя дочки. Це підозріло. Крім того — й тут уже ніяк не викрутитеся — ви підозрювали Катерину в причетності до зникнення Ксенії зовсім не через природну обережність, якою прикриваєтеся зараз. А через що?
— Я вже пояснював, — у голосі Шумилова пролунали залізні нотки, а очі блиснули холодним вогнем, — просто хотів перестрахуватися. А те, що я не хочу дозволяти стороннім колупатися в особистому житті дівчаток, може здатися підозрілим тільки людині, позбавленій будь-якої шляхетності.
Отакої! Видавець перейняв Георгієву тактику й тепер також веде відкриту війну, не соромлячись переходити на особистості. Розмова відгонила вже крайнім ступенем маразму. Подумати тільки, на що може перетворити чоловіків миттєва іскра антагонізму! Жодного з них, схоже, знову не обходило зникнення дівчаток. Єдиною метою обох тепер стало доведення власної правоти.
Виходить, я помилялася. Виявляється, для того, щоб Жориків геній знову прокинувся, недостатньо просто змусити мого чоловіка замислитися. Треба ще ізолювати його від інших особин чоловічої статі, щоб запал вивищення над подібними до себе не завів його в нетрі суперечок, де не виборюють істину, а тішать власне самолюбство. Крім цього, Георгія необхідно годувати, підтримувати й зацікавлювати. Простіше вже самій провести розслідування. Але, на жаль, у мене ніколи не було таланту сищика. Загалом, пошуки зниклих дівчаток переростали у вкрай витратний і безперспективний захід.
— Добродії! — я знову вирішила зробити все, що від мене залежало. — Вам не здається це абсурдним? Усе перекинулося з ніг на голову. Детектив і замовник повинні мати спільну мету. Навіщо ж ви створюєте перешкоди один для одного?
— Я просто хочу обмежити поле діяльності пана Собаневського. Навіщо лізти в справи, які не стосуються Ксюшиного від’їзду? Зрештою, спонсую розслідування я, тож маю право вирішувати, які саме відомості мене цікавлять.