Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення

Погляньмо лише, який ефект справила смішна ідея добропорядності на сучасну англійську жінку та її англо-американську сестру… Як так звана Порядність унеможливлює те, що створила Природа. Вона мала ноги, але не мала на них «пальців»; мала щиколотки, але не було в неї «литки»; мала коліна, але не «стегна», шлунок, але не «живіт», «кишок» так само в жінки не було. Серце було, а от «сечового міхура» чи «міжніжжя» вона не мала; печінка наявна, а «нирки» – ні, стегна є, «поперека» – нема; бюст при жінці, а «задньої частини» чи «сідниць» – немає; урешті-решт, жінка – чудовисько, опудало, що відлякує ворон127.

Це були часи, коли давнє французьке слово pudeur увійшло в обіг у нідерландську мову (1824 року, згідно зі словником голландської мови Ван Дале). У французів існувало два слова на означення того, що ми називаємо «ганьбою». Слово pudeur уживали, коли йшлося про скромність або порядність, а слово honte у значенні «ганьба», «безчестя»: скромність рятує вас од небезпеки зганьбити себе. Це «зніяковілість, з якою стикаються тоді, коли питання стосуються сексу…». У ширшому значенні йдеться про збентеження від усього, що «забороняє нам власна гідність», до прикладу, розплакатися на людях чи промовити вголос назви певних частин тіла. Люди щосили прагнуть приховати свої слабкості. Це очевидно, що ви намагаєтеся затаїти реакцію, яку викликала у вас чиясь фізична привабливість: ерекцію ховаєте під штанами, рум’янець – за віялом. Ніхто не хоче виставляти себе на глум.

З цими двома раніше переліченими тенденціями конфліктує кожна людина: одна, аби в гучній славі – оголена чи одягнена у фантастичне вбрання з ефектними коштовностями – показатися стороннім. Інша ж ховається, щоб уникнути ризику ганьби, несприйняття чи почуття провини або ж зі страху перед непоборною пристрастю, хаосом чи насмішкуватістю з чийогось боку128. Внутрішні голоси спонукають до стриманості та застерігають людей від безпосереднього вираження сексуальної привабливості. Вони забороняють яскраве прикрашання, за винятком хіба що в День королеви, на карнавалах і міжнародних спортивних змаганнях. Ці внутрішні голоси часом такі могутні, що люди відчувають потребу одягатися в сірий непривабливий одяг.

У суспільствах, де звикли ходити голими, про що йшлося раніше, покривання тіла на початках пов’язували з відчуттям сорому. Звикнувши одного разу носити на собі одяг, ми критично придивляємося до зовнішнього вигляду одне одного, отож інші мусять притримуватися «наших» правил і поважати наші табу.